обмінних операціях і кредиті, що поступово спонукало і приватних осіб до здійснення банківських операцій. У Греції цих осіб називали трапезитами (від грецьк. «трапеза» - стіл), оскільки початкове банківська діяльність полягала у розміні готівкових грошей, що здійснювався за столами на ринках. В епоху надзвичайної різноманітності грошових знаків такі операції потребували високої кваліфікації, що породжувало довіру до міняйл та забезпечувало можливість передавання на збереження у розпоряд-ження чужих коштів.
Отже, базовою ланкою кредитної системи, основою, на якій грунтуєть-ся вся діяльність, пов'язана з кредитно-фінансовим обслуговуван-ням господарства, є комерційні банки. Вони створюють другий (за порядком, але не за значенням) рівень банківської системи після центрального банку.
Комерційні банки - це багатопрофільні кредитні установи, що здійснюють операції у різних секторах ринку позичкових капіталів, обслуговуючи підприємства всіх галузей економіки та населення.
Основними функціями комерційних банків, що визначають суть та роль у кредитній системі, є: приймання депозитів юридичних та фізичних осіб; кредитування підприємств і населення; організація та здійснення розрахунків у господарстві; випуск кредитних знарядь обігу. Усі функції тісно пов'язані між собою та забезпечують комерційному банкові статус органа, що емітує платіжні засоби для обслуговування всього кругообороту капіталу в процесі виробництва й обороту товарів.
Найважливіша особливість комерційних банків полягає в тому, що вони можуть створювати за рахунок кредиту додаткові платіжні засоби, збільшуючи залишки на поточних клієнтів. Усі інші інститути кредитної системи, крім центрального банку не можуть використовувати емітовані кошти як для кредитних ресурсів. Водночас комерційні банки не мають самостійно емітувати готівкові кошти, оскільки це є монополією центрального банку [20, c. 199].
Крім базових функцій, комерційні банки можуть виконувати й інші операції, конкретне коло яких визначається особливостями різних секторів ринку і потребами тих груп клієнтів банку, на яких він орієнтує свою діяльність. У цьому полягає різниця між комерційними банками і спеціалізованими кредитно-фінансовими інститутами, що надають обмежене коло послуг.
Комерційні банки можуть здійснювати операції з купівлі та продажу іноземної валюти, організовуючи фінансування зовнішньої торгівлі, виконувати операції, пов'язані з управлінням майном, грошовими та іншими матеріальними цінностями фізичних та юридичних осіб з їхнього доручення, надавати консультаційні послуги своїм клієнтам з питань організації господарсько-фінансової діяльності, проводити лізингові та факторингові операції, організовувати зберігання фінансово-матеріальних цінностей, у спеціально обладнаних сховищах, видавати гарантії за третіх осіб, надавати економічну й фінансову інформацію, здійснювати операції з цінними паперами, а також ряд інших операцій, пов'язаних з обслуговуванням різних клієнтів.
Важливою особливістю комерційних банків є те, що крім, традиційних функцій вони, як правило, можуть виконувати практично всі функції інших, інститутів кредитної системи (за винятком центрального банку), а тому є, по суті, фінансово-кредитними установами універсального типу, у зв'язку, з чим їх іще називають «фінансовими універмагами». Сучасні комерційні банки здатні виконувати до 200 різних видів операцій, залежно від розмірів, сфери діяльності, потреб клієнтів та ін.
Види операцій є найважливішим критерієм класифікації комерційних банків за типами. Крім того, така класифікація визначається галузевою орієнтацією, територіальним розміщенням, форм власності.
За видами операцій комерційні банки поділяються на універсальні та спеціалізовані.
Універсальний комерційний банк, здійснює всі або майже всі види банківських операцій (понад стандартний набір кредитно-розрахункових послуг). При цьому банк може організовувати так зване «пакетне» обслуговування своїх клієнтів: надання як короткострокових, так і довгострокових кредитів, операції з цінними паперами, приймання вкладів, валютні операції, консультаційні та інші послуги [43, c. 39].
Сучасні тенденції в розвитку банківської справи в країнах з розвинутою ринковою економікою характеризуються збільшенням кількості здійснюваних банками операцій та глобальним характером політики, що проводиться на ринку, пошуком нових її форм та методів. Це приводить до поступового втручання банків у традиційні сфери діяльності спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, що забезпечує можливості для перемоги в конкурен-тній боротьбі за клієнтів.
Хоч банки здебільшого надають величезну кількість стандар-тних послуг компаніям, фірмам, населенню, вони можуть і спеціалізуватися на окремих видах операцій, орієнтуючись на потреби різних груп, клієнтів відповідно до вибраної цими банками стратегії використання капіталу.
Спеціалізовані комерційні банки, не відмовляючись принципово від надання універсального набору послуг, концентрують зусилля на здійсненні кількох основних банківських операцій або на обслуговуванні обмеженого кола клієнтів. Спеціалізація впливає на характер усієї діяльності банку, визначаючи особливості формування його активів і пасивів, побудову балансу, а також специфіку організації роботи з клієнтурою. Досвід активної роботи у певній сфері банківської діяльності, опрацювання технічних прийомів і методів реалізації тих чи інших операцій удосконалює якісний рівень цих операцій, що, у свою чергу, зумовлює зростання дохідності окремих спеціальних операцій комерційних банків, а відтак і зменшення їхньої діяльності в інших сферах.
1.3. Політекономічна характеристика кредиту
Кредит – це система економічних відносин між різними економічними суб'єктами у процесі організації механізму креди-тування, проведення певних маркетингових досліджень та, передусім, відносин економічної власності для надання коштів у позику і плати за неї. Із трьох підсистем економічних відносин (техніко-економічних, організаційно-економічних та відносин економічної власності) кредитні відносини охоплюють окремі сторони другої та третьої підсистем. Так, із організаційно-еконо-мічної підсистеми до кредитних відносин належать проведення специфічних маркетингових досліджень (зокрема, вивчення фінансового становища і кредитоспроможності позичальника), відносини менеджменту в діяльності банківських установ, управ-ління всілякими видами операцій, вивчення та запозичєння передового досвіду роботи банків в інших країнах тощо [37, c. 6].
Із відносин економічної власності до кредитних відносин належать відносини між різними економічними суб'єктами (під-приємствами, компаніями і банками з приводу надання комер-ційного та банківського кредиту; фізичними і юридичними особами та банками з приводу