В узагальненій формі такими суб'єктами є кредитор і пози-чальник, а об'єктами – певна частина активів кредитних установ, залучені на депозити вклади фізичних та юридичних осіб тошо. Водночас серед об'єктів розрізняють ті, які пов'язані з цільовою спрямованістю кредитів. У такому разі виділяють, наприклад, об'єкти кредитування за оборотом (позика надається для оплати матеріальних цінностей, які надходять до покупця та здійснюваних ким витрат) і за залишком (позики надаються на покриття тимча-сових залишків товарно-матеріальних цінностей та невідшкодо-ваних витрат).

В умовах капіталістичного способу виробництва, з погляду відносин економічної власності, кредитні відносини виступають підсистемою виробничих відносин, що формується в процесі розвитку та функціонування позичкового капіталу. Внаслідок дії закономірностей кругообігу капіталу позичковий капітал відокремлюється від промислового капіталу (таке ж відокремлення здійснює і торговельний капітал), що розвивається відповідно як за законами, спільними для всіх форм капіталу, так і за притаман-ними лише йому економічними законами та внутрішніми супереч-ностями в процесі його відтворення.

Оскільки капіталістичні виробничі відносини є специфічними (тобто такими, що виступають однією із сторін капіталістичного суспільного способу виробництва), а їхня еволюція здійснюється в межах товарно-грошових відносин (тобто таких, що розви-ваються в декількох суспільно-економічних формаціях - в умовах рабовласницького, феодального, капіталістичного і соціалістич-ного способів виробництва), то кредитні відносини при капіталізмі перебувають у тісній взаємодії з відповідними елементами товарно-грошових відносин. Внаслідок цього двома основними підсистемами капіталістичних кредитних відносин є кредитно-грошові й кредитно-товарні, а отже, в кредит (який є формою руху кредитних відносин) можуть надаватись як гроші, так і товари.

Так, перетворення певної грошової суми в позичковий капітал означає, що в умовах капіталістичного способу виробництва гроші використовуються не лише як купівельний та платіжний засіб, як капітал. Водночас, грошовий капітал перетворюється у специ-фічну форму капіталу - позичковий капітал. У процесі такої трансформації грошовий капітал не зникає, залишаючись однією з функціональних форм промислового капіталу. Наприклад, грошовий капітал використовується функціонуючим промисловим капіталом як гроші, тобто засіб для купівлі засобів праці, предметів праці тощо, а отже, він виконує функцію еквівалента вартості. Форми капіталу грошовий капітал набуває лише в межах усього процесу капіталістичного відтворення, будучи капіталом як гроші, а отже - однією з передумов капіталістичного процесу вироб-ництва.

На відміну від нього, позичковий капітал виступає як вартість, що приносить додаткову вартість, тобто капітал (найпростіше його визначення). Гроші стають особливим товаром, тобто набувають особливої споживчої вартості, здатної приносити додаткову вартість у формі відсотка, який є середнім прибутком (за наявності середніх умов виробництва). На відміну від вартості інших товарів, вартість грошей як носія позичкового капіталу виражається у відсотку, що виступає однією із специфічних форм додаткової вартості. Тому, надаючи гроші в позику, позичковий капіталіст відчужує вартість грошей як капіталу (а не товару або грошей), внаслідок чого вона перетворюється в капітал-власність. Його особливістю є й те, що він не продається, а лише передається в позику з метою повернення певної суми і певної частини додат-кової вартості у формі відсотка (плати за тимчасове користування цим специфічним товаром).

Основними функціями кредиту, в яких найповніше розкривається сутність, є такі [23, c. 18]:

1) акумулювання тимчасово вільного грошового капіталу;

2) перерозподільча - передбачає перетворення на позичковий капітал вільних грошових коштів і цінностей, їх перерозподіл між сферами, галузями і підприємствами, вирівнювання галузевих норм прибутку, а опосередковано - регулювання пропорцій у народ-ному господарстві;

3) економія витрат обігу - здійснюється в процесі заміни повноцінних грошей такими видами кредитних грошей, як векселі, банкноти і чеки. На вищій стадії капіталізму таке заощадження досягається також використанням депозитних сертифікатів, кредитних карток, рахунків типу 'АТС', ''нау" та інших безготівкових розрахунків;

4) прискорення концентрації та централізації капіталу, завдяки чому розширюються межі нагромадження приватного (в тому числі інди-відуального), колективного, державного та інтегрального капіталу, здійснюється процес трансформації одних, менш розвинутих форм капіталістичної власності, у більш розвинуті.

Напри-кінці 90-х кредит у деяких розвинутих країнах світу був одним із засобів формування народних підприємств, розширеного відтво-рення на цих підприємствах. Так, у США 11 тис. Працівників зайнятих у компанії ''Евіс", викупили акціонерний капітал у колишнього власника. Необхідна для цього сума - 750 млн. дол. була зібрана спеціальним трестом, який більшу частину грошей позичив у фінансових інститутів, що надали фірмі позичку на 5 років, яка щороку повинна погашатися з отриманого прибутку За пільговими податковими ставками. Після сплати боргу кожен працівник стане співвласником компанії залежно від отримуваної заробітної плати;

5) регулювання, яке здійснює держава за допомогою кредиту, а також наднаціональних органів, національних і транснаціональ-них банків. Найважливішим суб'єктом здійснення кредитних операцій як засобу регулювання макроекономічних процесів є держава, яка регламентує кредитну систему, ринок позичкових капіталів, порядок здійснення безготівкових розрахунків та ін. Зокрема, держава створює фонд позичкового капіталу, регулює доступ позичальників до цього ринку, здійснює диференціацію відсоткових ставок, надає пільги та гарантії тощо. Так відбу-вається частково й антициклічне регулювання економіки.

За допомогою кредиту (умов і обсягів його надання .) наднаціональні економічні організації впливають на внутрішню й зовнішню економічну політику багатьох країн, у тому. числі. України (умовами надання