Кожна з них, у свою чергу, має власний матеріально-речовий зміст і суспільну форму. Матеріально-речовим змістом кредитних відносин є передусім вартість у товарній та грошовій формах, а суспільною формою - відносини економічної власності між різними суб'єктами щодо надання таких форм вартості в позику та плати за них.

Загалом в економічній літературі розрізняють кредити за крите-ріями суб'єктного й об'єктного призначення. До кредитів суб'єкт-ного призначення належать позички:

- торговельно-промисловим підприємцям;

- сільськогосподарським підприємцям;

- міжбанківські;

- небанківським фінансово-кредитним установам;

- органам влади.

Серед позичок об'єктного призначення розрізняють кредити:

- іпотечний;

- споживчий;

- контокорентний;

- під цінні папери;

- пов'язані з вексельним обігом.

До банківських послуг, які мають кредитний характер, належать:

- акцептний кредит;

- авальний кредит;

- обліковий кредит;

- факторинг;

- форфейтинг.

Залежно від сфери поширення ринку позичкових капіталів розрізняють національний, міжнародний (іноземний) і світовий ринки. Найбільша різноманітність форм, методів та інструментів здійснення операцій на ринку позичкових капіталів властива національному ринку, основними формами якого є комерційний, банківський, споживчий, іпотечний, інвестиційний, державний кредит і ринок державних цінних паперів.

Дві основні форми кредиту - комерційний і банківський. В сучасній економічній літературі існують різні визначення комерційного кредиту. Так, у "Банківській енциклопедії" ця категорія характеризується як "кредит, що надається у товарній формі продавцями покупцям у вигляді відстрочки платежу за продані товари"'. У "Сучасному економічному словнику" зазначається, що "комерційний кредит- особлива форма кредиту, що надається продавцями покупцям у вигляді продажу товарів у розстрочку, з відтермінованим платежем (продаж у кредит)". У "Великому економічному словнику" стверджується, що "комерційний кредит - це кредит, що надається продавцем покупцю у товарній формі при продажу і поставці товару з відстрочкою його оплати" [10, c. 55]. Аналогічні визначення даної кате-горії даються і в навчальній літературі.

Основними недоліками цих визначень є, по-перше, відсутність зв'язку з позичковим капіталом; по-друге, абстрагування від плати за надання такого кредиту; по-третє, абстрагування від відносин, у які вступають покупці і продавці. З методологічної точки зору автори наведених визначень не дотримуються вимог системного підходу, принципу суперечності. Дивує й те, що в "Банківській енциклопедії" кредит коректно розглядається в контексті економіч- і них відносин, а в інших роботах, покликаних розкривати категорії в теоретичному аспекті, подається спрощене тлумачення.

Якщо усунути ці недоліки, то слід дати таке визначення комер-ційного кредиту: це форма руху позичкового капіталу, що виражає відносини економічної власності між підприємствами нефінан-сового сектору з приводу надання певної частки товарного капіталу у позику з відстрочкою платежу і привласнення позичкового відсотка, що зростає внаслідок збільшення ціни товарів на суму відсотка.

Надається із метою прискорення реалізації товарів. Оскільки таку відстрочку оформляють векселем, то на суму позичкового відсотка зростає і ціна векселя. Виконуючи певною мірою біль-шість із названих вище функцій кредиту, комерційний кредит усе ж є недосконалою формою кредиту і кредитних відносин. Це зумов-лено тим, що його величина обмежена обсягами резервного капі-талу підприємств-кредиторів, використання його також обмежене (наприклад, цей кредит не можна використати для виплати заробітної плати), він, переважно, короткотерміновий.

Оскільки комерційний кредит надають одні функціонуючі капі-талісти іншим під час реалізації товарів з відстроченням платежів, то продавець товарів отримує від покупця не гроші, а вексель як боргове зобов'язання. Об'єкт комерційного кредиту - товарний капітал, що обслуговує рух товарів із сфери виробництва у сферу споживання.

Матеріально-речовим змістом комерційної форми кредиту є товарний капітал у вигляді реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг; грошовий капітал - у вигляді векселів. Суспіль-ною формою такого змісту є відносини економічної власності ч приводу надання цих видів товарного та грошового капіталу одними підприємствами, фірмами, компаніями іншим, а також головною компанією її філіалям, дочірнім підприємствам, великим бізнесом малому (що передбачає франчайзинг) і отримання за це прибутку у формі відсотка та інших видів доходів. У розвинутих країнах світу понад 60% кредитного обороту, а отже, найбільшої підсистеми кредитних відносин, здійснюється у формі комерційного кредиту. В суспільній формі водночас названі суб'єкти комер-ційного кредиту, а вексель - засіб реалізації.

У сучасних умовах комерційне кредитування може відбуватися і без оформлення векселя - кредитування за відкритим рахунком (запис вартості проданих у кредит товарів на відкритому рахунку та міжкорпораційних, міжфірмових розрахунках тощо). Як форма руху промислового капіталу, він прискорює процес реалізації товарів і привласнення прибутків. Відсоток за цією формою кредиту є скла-довою ціни товару, що фіксується у векселі. Норма відсотка за комер-ційний кредит визначається нормою відсотка за позичковий капітал. У разі порушення боржником термінів сплати платежів безперебійний процес виробництва можливий лише за наявності резервного капі-талу, тому комерційний кредит обмежений величиною резервних промислових і торговельних капіталів. Оскільки він не ставить за мету привласнення прибутків (а лише прискорення реалізації това-рів), ціна за цей кредит нижча, ніж за банківський.

Сутність банківського кредиту визначається неоднозначно. Так, у "Великому економічному словнику" він характеризується як "основна форма кредиту, за якої грошові засоби у тимчасове користування надаються банками". В "Економічній енциклопедії" за ред. А. Абалкіна стверджується, що "банківський кредит надається у вигляді грошових позик комерційними банками та іншими фінансовими установами: фінансовими компаніями, банками взаємного кредиту, ощадними касами " [10, c. 76] У "Сучасному економічному словнику" ця категорія визначається як "грошова позика, що видається банком на певний термін на умовах повернення і оплати кредитного відсотка". У "Банківській енциклопедії" зазначається, що