З 1992 року із Книги реєстрації банків було вилучено 52 установи у зв'язку з порушенням банківського законодавства та з інших причин. За цей же період у 51 банку була відізвана ліцензія на здійснення валютних операцій. Кількість банків, які мають ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, налічує 161 установу, крім того, ще двом фінансово-кредитним установам надано таку ліцензію. Сплачений статутний фонд діючих комерційних банків на кінець 1998 року у гривневому еквіваленті складав 2015 млн. грн. [24, c. 191].

У період економічних реформ, які розпочались у 1989 - 1992 рр. в Україні в основному сформувалася нова банківська система, що базується на основі роздержавлення і розвитку кредитних інститутів різних форм власності. Система кредитно-фінансових інститутів складається сьогодні з двох рівнів - відомств Національного банку України (НБУ) і комерційних банків (КБ).

Протягом останніх років пройшло інтенсивне зростання загальної кількості комерційних банків, склалася інфраструктура ринку, в обіг були введені основні інститути, задіяна система державного регулювання і контролю діяльності, необхідна законодавча база, підготовлена достатня кількість кваліфікованих банківських кадрів, склались базові передумови для повноцінного функціонування банківських інститутів в умовах ринкової економіки [27, c. 68].

У 1995 - 1996 рр. завершився етап екстенсивного розвитку банківської системи, її діяльності, характеру взаємодії з іншими економічними структурами, відомствами і організаціями, включаючи державу. Таким чином, сучасна банківська система України була сформована і створена, в основному, у період з 1989 - 1994 рр. На сьогоднішній день вона має дворівневу структуру.

Банки - це комерційні підприємства, які функціонують з метою отримання прибутку, надаючи на платній основі фінансові та пов'язані з ними послуги своїм клієнтам.

Особливий статус банків обумовлений важливою роллю, яку вони відіграють у забезпеченні функціонування грошово-кредитної системи держави, високим рівнем ризику фінансових втрат, пов'язаним із їх діяльністю, потребою гарантувати стабільність їх роботи та захист інтересів споживачів банківських послуг. Саме тому лише ті юридичні особи, які зареєстровані в Національному банку України (далі -НБУ) та мають ліцензію на проведення банківської діяльності, вправі приймати вклади (депозити) від юридичних і фізичних осіб, відкривати та обслуговувати поточні рахунки своїх клієнтів, розміщувати (вкладати, позичати або в інший спосіб використовувати у своїй діяльності) залучені кошти від свого імені, на власних умовах і на власний ризик. Це - виключно банківські операції. Інші юридичні особи можуть здійснювати деякі з них, якщо у них є ліцензія НБУ на здійснення окремих банківських операцій [30, c. 22].

Банкам заборонено працювати у сфері матеріального виробництва, торгівлі (окрім реалізації пам'ятних, ювілейних і інвестиційних монет) та страхування, однак можна виконувати функції страхового посередника. Але, незважаючи на це, для них залишилося надзвичайно велике поле діяльності. Умовно розділимо його на три напрямки.

Перший - залучення вільних фінансових активів. Річ у тім, що банківська діяльність потребує величезної кількості коштів. Саме тому банк надає можливість своїм потенційним (або існуючим) клієнтам розмістити у себе кошти, в результаті чого він отримує нові ресурси, які зможе використовувати для проведення своїх операцій, а клієнти - додатковий доход у вигляді процентів. Такі операції називають пасивними, оскільки банк лише пропонує свої послуги на визначених ним умовах, а ви вирішуєте, довіряти йому чи ні.

Другий - використання банком власних та залучених ресурсів (активні операції). Більшість із них він спрямовує на те, щоб забезпечити своїм клієнтам можливість отримати необхідну суму коштів (кредитування, лізинг, інвестування тощо). Тут уже банк довіряє вам. Ці операції завжди пов'язані з ризиком втратити кошти, тому банк ретельно перевіряє надійність клієнта та, як правило, вимагає від нього додаткових гарантій (порука, застава майна тощо).

Третій - посередницька діяльність та інші послуги банку (проведення розрахунків, операцій на умовах комісії та за дорученням клієнтів, інкасування, зберігання цінностей, юридичні, консультаційні, інформаційні послуги і т. п.).

Таким чином, банк виконує роль своєрідного фінансового буфера між тими, у кого є вільні кошти і бажання їх примножити, та тими, хто їх потребує. Як бачите, банк задовольняє обидві сторони, заробляючи на різниці між доходами, які він отримує від проведення активних, посередницьких та інших операцій, та видатками за пасивними операціями [25, c. 173].

Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні (надавати весь або майже весь спектр банківських послуг) або як спеціалізовані (ощадні, інвестиційні, іпотечні, розрахункові або клірингові).Щоб краще висвітлити діяльність даних фінансових установ, розіб'ємо операції, які вони здійснюють на групи [31, c. 39].

Операції по залученню грошових ресурсів. Це відкриття таких рахунків, як:

- депозитний, призначений для зберігання коштів на визначений строк;

- поточний, на якому можна не тільки тримати гроші, а й проводити безготівкові розрахунки, вносити та знімати готівку тощо;

- картковий. Він наче електронний гаманець. За допомогою пластикових карток, які ви завжди можете носити з собою, з нього можна знімати готівку у будь-якому банкоматі або розраховуватися за товари прямо у магазині. На залишок коштів, що лежать на рахунку, банк нараховує проценти [22, c. 240].

Розрахунково-касове обслуговування клієнтів. Такі послуги передбачають обслуговування поточних рахунків клієнтів, зарахування банком безготівкових коштів, що надходять клієнту від його контрагентів, перерахування коштів за його дорученням, приймання та видачу готівки тощо .

Для зручності клієнтів банки пропонують системи віддаленого керування рахунками (такі як, «Клієнт-банк», «Телефон-банк» «Інтернет-банкінг» і т. п.), які дозволяють отримувати інформацію про стан розрахунків та