Акціонери потерпілих від кризи банків чекають від менеджменту реабілітації і покриття втрат капіталізації. А власники акцій банків, яким пощастило вийти сухими з води й показати високу прибутковість, чекають продовження прибуткового ралі. Такі настрої можуть бути на руку власникам деяких українських банків.

Перший виклик, що ринок кидає акціонерам українських банків, - дефіцит ресурсів. За словами глави представництва французького банку ВNР РагіЬаs Домініка Меню, ситуація на зовнішніх ринках залишається складною. «Залучити фінансування за допомогою облігацій украй складно, ринок синдикатів також мало активний. Тому банки, що не володіють серйозною капітальною базою, будуть змушені залучати стратегічних партнерів», відзначає банкір [47, c. 65].

Але деяким банкам не варто квапитися із продажем. Як показали дослідження, проведені директором департаменту досліджень і розвитку Егste Group Райнером Мюнцем, сьогодні близько 18 млн. українців старше 15 років (40% усього населення) охоплені банківськими продуктами. В 2004 р. цей показник перебував на рівні 15% населення. Такої швидкості насичення банківського ринку немає в жодній країні ЦСЄ. Приміром, у Румунії частка населення, охопленого банківськими послугами, за останні три роки збільшилася всього на 5%.

Відповідно, стрімке зростання банківського ринку України повинне стимулювати іноземців продовжувати скупку місцевих фінансових активів. Ще не продані найбільші банки: «Надра», Промінвестбанк, Приватбанк, «Фінанси та кредит», Брокбізнесбанк, Ощадбанк, Укрексімбанк. Чимало цікавих варіантів можна знайти в другій і третій десятці кредитно-фінансових установ. І в розумінні іноземного інвестора - купити їх можна відразу кілька штук. Відповідно, максимальний виграш у ціні одержать ті банки, які за рахунок внутрішніх ресурсів і залучення місцевих партнерів зможуть розширити свою частку ринку. За них охочим прийдеться платити сформовану на ринку ціну 4-5 капіталів за методикою ІЕFRS [53, c. 57].

1.2. Комерційні банки: їх види та операції

Фінансово-кредитна установа - юридична особа, яка проводить одну або кілька операцій, що можуть виконуватися банками, за винятком залучення вкладів від населення.

У широкому розумінні, комерційний банк - це будь-який банк, що функціонує на другому рівні банківської системи. Таке трактування комерційного банку характерне для української практики, в якій усі банки, крім центрального, називаються комерційними.

У вузькому розумінні комерційний банк - це банк, який виконує повний набір базових банківських операцій та єдиною метою має одержання максимального прибутку. Так, він характеризується у банківській практиці Німеччини, США та інших країн, у яких, поряд з групою комерційних банків, діє велика група інших банків другого рівня, що не є комерційними.

Сучасна класифікація комерційних банків може бути представлена у такому вигляді (табл. 1.1).

Світова практика виробила два принципи побудови комерційних банків:

- принцип сегментування, коли банківська діяльність обмежена певним видом операцій чи сектором грошового ринку;

- принцип універсальності, коли будь-які обмеження на діяльність банків на грошовому ринку знімаються [52, c. 15].

Таблиця 1.1

Класифікація комерційних банків

Класифікаційні ознаки | Види комерційних банків

Порядок створення | Перепрофільовані, новостворені

Характер спеціалізації | Універсальні, спеціалізовані

Територія діяльності | Регіональні, республіканські, міжнародні

Розмір | Великі, середні, малі

Форма власності | Загальнодержавні, муніципальні, колективні (відкриті та закриті акціонерні товариства, холдинги, товариства з обмеженою відповідальністю, кооперативні), приватні, зі стопроцентною іноземною власністю, змішані

Функції і характер

виконуваних

операцій | Інвестиційні зберігання, депозитні, інноваційні, поштово-пенсійні, промислові, агропромислові, біржові, експортно-імпортні, лізингові, торговельні

Характер відносин | Банки-гаранти, банки-кореспонденти, уповноважені

Ступінь впливу | Монополісти, аутсайдери

Структура | Багатопрофільні, безфіліальні

Ступінь контролю | Контролюючі, контрольовані

Конкурентоспро-можність | Конкурентоспроможні, неконкурентоспроможні

Фінансовий стан | Стійкі (стабільні), проблемні, кризові, банкрути

Незалежно від принципу, на який орієнтується банківське законодавство, комерційні банки в кожній країні істотно відрізняються набором операцій та послуг, що надаються. Одні з них виконують широке коло операцій, охоплюють багато секторів грошового ринку та галузей економіки. Такі банки прийнято називати універсальними. Інші банки виконують тільки окремі операції на ринку чи функціонують у вузькому секторі ринку, обслуговуючи окремі галузі економіки [59, c. 310].

Такі банки називаються спеціалізованими. Спеціалізація може бути функціональною, коли банки зосереджуються переважно на виконанні окремих операцій, наприклад, іпотечних, інвестиційних тощо, та галузевою чи секторною, наприклад, ощадні, сільськогосподарські, інноваційні банки. Залежно від прийнятого принципу побудови комерційних банків у країні будуть переважати спеціалізовані чи універсальні банки. В Україні за набором операцій, що виконуються, переважну кількість комерційних банків можна віднести до категорії універсальних. Виходячи з досвіду західних країн, усі універсальні банки можна об'єднати в З групи: комерційні банки (у вузькому розумінні); ощадні банки; кооперативні банки. Відрізняються між собою ці групи банків правовою формою, набором клієнтури та цілями діяльності.

Другу групу універсальних банків утворюють ощадні інститути. У різних країнах вони по-різному називаються і класифікуються. Ощадну справу в Україні здійснюють Ощадний банк України та інші комерційні банки [43, c. 55].

Комерційні банки можуть залучати кошти громадян в ощадні вклади. Для забезпечення повернення вкладів банки утворюють міжбанківський фонд страхування вкладів громадян. Порядок утворення цього фонду встановлюється Національним банком України.

Вкладниками можуть бути громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства. Вкладники вільні у виборі банку для зберігання коштів, вони можуть мати вклади в одному або в кількох банках. Приймаючи гроші на вклади, банки видають вкладникові вкладний документ. Вкладники можуть розпоряджатися вкладами, одержувати за ними дохід у вигляді відсотків та в іншій формі, запропонованій банком,