здійснювати безготівкові розрахунки [55, c. 25].
Вкладником може бути і неповнолітня особа. Неповнолітній, який вніс вклад на своє ім'я, розпоряджається цим вкладом самостійно. Вкладами, внесеними іншою особою на ім'я неповнолітнього, розпоряджаються:
- до досягнення ним віку 15 років - батьки або інші законні представники неповнолітнього;
- після досягнення віку 15 років - сам неповнолітній, але за згодою своїх батьків або інших законних представників.
Доходи за вкладами не підлягають оподаткуванню. Фізичні та юридичні особи при оформленні документів про перехід вкладів у спадщину звільняються від сплати державного мита.
Вклади, одержані в порядку успадкування, не підлягають оподаткуванню. Вкладники мають право зробити заповідальне розпорядження банку про видавання вкладу в разі своєї смерті будь-якій особі, організації або державі відповідно до законодавства. Вклад, щодо якого не зроблено заповідального розпорядження, у разі смерті вкладника банки видають спадкоємцям у порядку, встановленому законодавством України [37, c. 31].
Третю групу універсальних банків становлять кредитні товариства (кооперативні банки, кредитні товариства, тощо). Кооперативні банки - спеціальні кредитно-фінансові інститути, що утворюються товаровиробниками на часткових засадах для задоволення взаємних потреб у кредитах та інших банківських послугах. За характером діяльності вони подібні до ощадних банків. Це кооперативні ощадні інститути, які організовані групами приватних осіб, об'єднаних спільними економічними інтересами (фермери, ремісники), або профспілками. Це широко розгалужена мережа кредитних інститутів з великою кількістю окремих установ. Проте кооперативні банки в усіх країнах у своїй більшості - це кредитні установи.
Загальні риси кооперативного банку: приватна власність має колективний характер, контроль не може здійснюватись окремими особами, прибуток не ділиться між пайовиками або власниками, а йде на виплату відсотків за вкладами та на збільшення резервів [31, c. 39].
Взаємно ощадні банки організовані за типом «взаємних» підприємств: у них не має акцій та ними керує піклувальна рада. В останній час намітилась тенденція до перетворення їх в акціонерні підприємства. Ощадні банки приймають заощадження та інвестують їх у закладні під нерухомість (50 відсотків активів) та цінні папери, а також надають комерційні та споживацькі позики.
В Україні система кооперативних банків (у т. ч. кредитних товариств) тільки починає розвиватись. Найбільш відомим представником цієї групи є Експобанк, що функціонує у Києві. Проте цей різновид універсальних банків в Україні розвивається надто повільно, що спричинено такими обставинами:
-гальмуванням розвитку малого і середнього бізнесу, фермерських господарств, виробничої кооперації;
затримкою з прийняттям законодавства щодо регламентації діяльності кредитної кооперації;
достатнім розвитком фондового ринку, підривом довіри широких верств населення до фінансових посередників взагалі [52, c. 15].
Характерною ознакою кредитних товариств як окремого виду універсальних банків є те, що вони засновують свою діяльність на пайових внесках і депозитних вкладах своїх членів, яким надаються ці кошти в позички: короткострокові, середньо та довгострокові. Проте останнім часом ці банки вивели свою діяльність за межі обслуговування тільки своїх членів, стали приймати всі види вкладів від інших осіб і надавати всім широкий спектр послуг. Тому вони істотно наблизилися за характером діяльності до звичайних комерційних банків [65, c. 268].
Спеціалізовані банки, на відміну від універсальних, функціонують на вузьких секторах грошового ринку чи займаються вузьким колом банківських операцій, де потрібні особливі технічні прийоми та спеціальні знання. Тому ця діяльність для універсальних банків виявляється невигідною, вони залишають відповідні ніші на грошовому ринку для спеціалізованих банків. Найчастіше спеціалізовані банки виникали в таких секторах ринку:
споживчого кредиту;
іпотечного кредиту;
сільськогосподарського кредиту;
залучення малих вкладів та обслуговування малого бізнесу;
у зовнішньоекономічній діяльності;
у сфері інвестування капіталу;
у житловому будівництві тощо.
Конкретні спеціалізовані банки в різних країнах істотно відрізняються за назвою, структурою, характером діяльності. Найчастіше зустрічаються такі спеціалізовані банки:
іпотечні;
будівельні ощадні банки (каси);
інвестиційні банки (компанії);
банки підтримки;
гарантійні банки;
розрахункові (клірингові) банки (палати).
Іпотечні банки займаються довгостроковим кредитуванням житлового будівництва під заклад земельних ділянок (іпотеки), іншими довгостроковими позичками під заклад нерухомості. Іпотека надає банку право переважного задоволення його вимог до боржника в межах вартості зареєстрованої застави. У випадку неплатоспроможності боржника задоволення вимог кредитора здійснюється з виручки від реалізованого майна. Ресурси іпотечного банку це власні накопичення й іпотечні облігації - довгострокові цінні папери, що випускаються під забезпечення нерухомим майном і приносять сталий відсоток. [57, c. 31].
Інвестиційні банки (компанії) займаються мобілізацією довгострокового позичкового капіталу шляхом випуску боргових зобов'язань та розміщенням його в цінні папери корпорацій та держави.
Інвестиційні банки виконують такі функції:
емісія цінних паперів;
погодження умов та видів позик (облігації, акції);
випуск і розміщення цінних паперів, у тому числі за власний рахунок;
гарантія емісії (зобов'язання купити нереалізовану частину випущених цінних паперів);
надання звичайних і довготермінових кредитів інвесторам - покупцям цінних паперів;
консультаційні послуги;
організація банківських синдикатів, забезпечення вторинного ринку цінними паперами тощо.
За кордоном функції інвестиційних банків виконують як центральні, так і спеціалізовані банки [46, c. 55].
При цьому інвестиційні банки виступають не просто посередниками між позичальниками та інвесторами, а в ролі гарантів емісій та організаторів ринку - вони купують та продають великі пакети акцій та облігацій за свій рахунок, надають кредити покупцям цінних паперів. Класичний тип інвестиційного банку притаманний США, де комерційним банкам заборонено займатися інвестиційною діяльністю (крім операцій з державними та муніципальними облігаціями).
У сучасних умовах інвестиційні банки пов'язані з комерційними банками вкладанням залучених вкладів у прибуткові операції з цінними паперами підприємств, надають кредити їм під заставу цінних паперів. Особливе місце займають міжнародні інвестиційні банки - Міжнародний банк реконструкції і розвитку, Європейський інвестиційний банк, регіональні банки розвитку та ін.
У багатьох країнах діють інвестиційні компанії відкритого типу, які надають гарантію викупу своїх зобов'язань в