банку повинен відповідати мінімальним нормам, які установлені законодавством і залежить від кількості населення місцевості, де організовується банк (мінімальний розмір капіталу для національних банків у дрібних та середніх містах - від 100 до 200 тис. доларів). Далі, в поданій на ім'я контролера грошового обігу заяві зазначаються прізвища та адреси засновників, кількість акцій, на які підписалися засновники, схвальні резолюції трьох офіційних осіб, додається проект уставу банку, сертифікат про структуру капіталу та ряд інших документів [30, c. 22].
У Німеччині дозвіл на відкриття банку надає Федеральне відомство з контролю над банками, яке встановлює обов'язкові вимоги для банківських установ, та в своїй діяльності незалежне від центрального банку. Для отримання ліцензії засновники повинні мати:
- початковий капітал не менш 6 млн. марок; двох «надійних» та«професійно підготовлених» виконавчих директорів;
- банк може бути заснований лише у формі акціонерної компанії або партнерської фірми.
У Швейцарії засновники звертаються за ліцензією до Федеральної банківської комісії. Основні вимоги комісії:
банк точно визначає характер та сферу своїх ділових операцій та передбачає таку систему організації, яка б забезпечила їх виконання;
- банк повинен мати мінімальний повністю сплачений капітал;
- особи, що очолюють банк, повинні мати добру репутацію та кваліфікацію, необхідну для керування банком; більшість керівників повинні бути резидентами Швейцарії [59, c. 320].
У Японії жодний банк не розпочне діяльність без спеціальної ліцензії, яку видає міністерство фінансів. Для отримання ліцензії засновники повинні забезпечити відповідність капіталу, активів та пасивів банку існуючим розпорядженням та стандартам, мати необхідний досвід та знання і мати певний соціальний статус. Банк повинен бути організований у формі акціонерного товариства та мати капітал не менше як 1 млрд. ієн. У назві банку повинно фігурувати слово «гінка» (банк).
Дозвіл міністерства фінансів вимагається і для відкриття відділення банку.
Разом із заявою засновники повинні надати:
детальне обгрунтування необхідності заснування банку;
сертифікат про заснування та копію реєстраційного свідоцтва;
протокол засновницьких зборів;
прогноз перспективи отримання прибутку на наступні три роки;
біографії членів ради директорів та аудиторів;
список великих акціонерів із зазначенням адреси, громадянства, роду заняття та кількості придбаних акцій;
баланс банку;
перелік усіх філій банку.
Відкриття комерційного банку в Україні потребує його реєстрації в Національному банку України. Національний банк увів інструкцію № 10 «Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків», яка встановлює економічні нормативи роботи банків в Україні. Згідно з цією інструкцією фіксується капітал кожного банку, якщо ж він не досягає потрібної кількості, то вмикається спеціальний механізм нагляду за такими банками. При цьому в 3-х місячний термін банк зобов'язаний виробити план розвитку своєї капітальної бази та подати його в Національний банк. Якщо ж банк не в змозі виконати взяті на себе обов'язки то, як сказано в Інструкції, НБУ розгляне питання відклику таких пунктів ліцензії, як:
ведення валютних рахунків клієнтів;
виконання неторгових операцій;
встановлення кореспондентських відносин з іноземними банками;
здійснення операцій з міжнародними торговими розрахунками;
операції з торгівлі іноземною валютою на внутрішньому валютному ринку;
відкриття філіалів на території та за межами України Безумовно, що після таких обмежень ліцензії нормальна робота банку буде практично паралізована [62, c. 196].
Органи керування та організаційна структура банку в деяких рисах співпадають, а в деяких відрізняються від інших ділових установ. Головним органом управління банку вважаються загальні збори акціонерів. Вони приймають найважливіше рішення - затверджують устав, вибирають раду директорів, затверджують баланси та звіти, напрям та цілі політики банку тощо.
У той же час збори акціонерів, як правило, недостатньо проінформовані про поточні справи банку і в багатьох випадках просто штампують рішення, які пропонує рада директорів.
Основні питання діяльності банку вирішує рада директорів. Вана є представницьким органом власників банку, його акціонерів та повинна відстоювати їх інтереси. Найпершим обов'язком ради директорів є забезпечення необхідного рівня прибутку на вкладений капітал. Разом з тим, рада директорів повинна дбати, безумовно, і про захист інших зацікавлених сторін - клієнтів банку, місцевої общини тощо. Рада директорів формує вищі керівні органи, які ведуть практичну діяльність згідно з рекомендаціями та наказами ради. Основні функції ради директорів зводяться до визначення стратегічних цілей банку та формування політики [24, c. 194].
Визначення стратегічних цілей банку відноситься до довгострокової стратегії банку. У великому банку цілі задачі установи та програма конкретних дій у їх досягненні викладається у спеціальному меморандумі, який готує рада директорів спільно з керівниками відділів та служб.
Меморандум про політику банку повинен визначити наступні важливі моменти:
категорії клієнтів, на обслуговування яких будуть у першу чергу направлятися ресурси банку;
операції, які підлягають першочерговому розвитку в наступний період;
географічні райони банківської експансії;
методи маркетингу та надання споживачам нових банківських продуктів та послуг;
переважні методи забезпечення ліквідності;
заходи щодо зміцнення конкурентних позицій банку на ринку;
політика встановлення тарифів на послуги банку;
розмір та склад банківського персоналу, програми навчання співробітників тощо [1, c. 47].
Підбір людей на керівні пости - це також функція ради директорів. Справа в тому, що сучасний банк - це надзвичайно складне та ризикове підприємство. Для його успішної роботи необхідні підготовлені та відповідальні люди.
Контроль за позичковими та інвестиційними операціями, консультації, періодична перевірка діяльності банку, утворення комітетів - це головні завдання ради директорів.
Для керівництва та здійснення практичних операцій рада директорів формує управлінські структури банку. За ступенем самостійності та об'єму повноважень управлінський склад має три рівні:
вищі менеджери;
адміністратори;
особи, наділені наглядацькими та ревізійними функціями.
Вищі менеджери мають найвищу ступінь самостійності при прийнятті рішень, і сфера їх повноважень розповсюджується в усі сторони діяльності банку. Основне їх завдання - координація діяльності окремих служб,