На першому етапі позичальник і банк ведуть переговори на предмет можливого укладення кредитної угоди. Якщо позичальник бажає встановити успішні контакти з банком, які задовольнять усі його прохання щодо надання позичок, то він повинен проникнутися довірою до банку, а банк має довіряти йому. Тому що лише довірчі відносини між банком і позичальником створюють основу для успішного співробітництва при наданні кредиту.

Ще до початку переговорів позичальник повинен бути впевнений, що довіряє банку, а зокрема, працівнику, який безпосередньо буде вести з ним бесіду про можливість надання позики.

Позичальник подає банку копію картки із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпоряджатися рахунками банку та підпису на платіжних та інших розрахункових документах, довідку податкової адміністрації про поставку на облік, довідку банку про залишки коштів на рахунках і наявності заборгованості за позичками.

У разі необхідності банк може вимагати пред’явити інші документи і відомості, що підтверджують забезпечення повернення кредиту та надійність фінансового стану позичальника.

Для позичальників, які мають постійні кредитні відносини з банком і хорошу репутацію, перелік документів, передбачених п.5.2. Положення про кредитування може бути скорочений. Термін розгляду позичальника визначається керівником установи банку і обчислюється з часу подання позичальником повного пакету документів.

До укладення кредитного договору банк повинен ретельно проаналізувати кредитоспроможність позичальника, здійснити експертизу проекту чи господарської операції, що пропонується для кредитування, визначити ступінь ризику та умови кредитування.

При аналізі документів позичальника особливу увагу слід приділяти таким питанням:

дієздатність, відповідальність та компетентність керівника позичальника, їх право чинність виступати від імені позичальника, якість звітів та інших документів;

необхідно мати відомості про те, чи акуратно і своєчасно позичальник виконує свої зобов’язання перед кредиторами, в тому числі і перед банком, чи має він борги перед іншими банками;

здатність позичальника вести прибуткову діяльність з урахуванням умов, що впливають на його фінансовий стан, тобто його спроможність виробляти і реалізувати продукцію, підтримувати її конкурентоспроможність, запроваджувати заходи, спрямовані на збільшення доходів;

кредитування тих видів операцій, що передбачені статутом позичальника;

підтвердження цілей кредитування контрактами чи договорами, які супроводжують кредитну операцію, особлива увага звертається на умови платежу за контрактом чи договором;

наявність у позичальника джерел коштів, які можуть бути використані у достатньому обсязі для погашення заборгованості по основному боргу, відсотків за користування кредитом та інших витрат, пов’язаних з користуванням кредитом.

Аналіз кредитоспроможності і фінансового стану позичальника здійснюється відповідно до Положення „Про оцінку фінансового стану позичальника”.[30]

В Україні критерії фінансового стану підприємств-позичальників визначаються кожним комерційним банком самостійно.

Для оцінки фінансового стану підприємства-юридичної особи враховуються такі об’єктивні показники його діяльності:

обсяг реалізації;

прибутки і збитки;

рентабельність;

ліквідність;

грошові потоки ( рух коштів на рахунках клієнтів );

склад і динаміка дебіторсько-кредитної заборгованості.

Ураховуються також інші фактори:

а) ефективність управління підприємством;

б) ринкова позиція підприємства і його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та галузі;

в) наявність державних замовлень і державної підтримки підприємства.

На основі проведеного аналізу системи основних показників діяльності комерційним банком відзначається клас надійності позичальника. Для підприємства, що отримує кредит, важливо знати, на які аспекти його діяльності банк звертатиме особливу увагу.

Розмір кредиту визначається на підставі техніко-економічного обґрунтування кредитного заходу з урахуванням обсягів виробництва і реалізації продукції, закупівель сільськогосподарської продукції і матеріалів, необхідних для забезпечення виробничих програм, товарообігу, вантажообігу, капітальних вкладень та інших показників господарсько-фінансової діяльності підприємств, що підтверджується укладеними договорами та контрактами на поставку і реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг, та потреби в позичкових коштах для проведення відповідного обсягу витрат.

Розмір кредиту залежить від надійності фінансового стану позичальника. Слід зазначити, що у разі погіршення фінансового стану позичальника виникає необхідність поповнення застави. При наявності об’єктивних причин погіршення фінансового стану позичальника йому може бути надана пролонгація кредиту відповідно до діючого порядку.

Пролонгація кредиту-це відстрочка погашення боргу зі зміною кінцевого строку погашення кредиту. Пролонгація кредиту оформляється додатковою угодою до кредитного договору. При цьому обов’язково враховуються наявність кредитних ресурсів, їх вартість, а також відповідність строкам погашення. Строк на який надається відстрочка, визначається установою банку, що надавала кредит. При цьому слід врахувати, що надання відстрочки може збільшувати ступінь ризику. Заборгованість за такими кредитами відноситься на окремий рахунок для обліку пролонгованої заборгованості за кредитами. Розмір відсоткової ставки при пролонгації кредиту визначається установою банку.

При погіршенні фінансового стану позичальника кредитний працівник доповідає керівнику установи банку про наявність проблемного кредиту

Проблемний кредит-це загальна сума кредитних зобов’язань клієнта перед банком з кредитної угоди, по яких виникла загроза невиконання їх у визначений строк, у зв’язку з чим повернення кредитних ресурсів потребує здійснення додаткових заходів впливу на позичальника.

Причинами проблемних кредитів можуть бути:

Помилки, допущені фахівцями банку при укладені кредитної угоди:

а) не професійно проведений фінансовий аналіз;

б) погано визначені характеристики кредиту через недостатнє знайомство фахівців з потребами підприємства;

в) помилки в документальному оформленні кредиту ( відсутність важливих умов кредиту, які дисциплінують клієнта ).

2. Неефективна робота позичальника:

а) слабке керівництво;

б) погіршення якості продукції;

в) слабкий контроль з боку керівництва за фінансами;

3. Зовнішні фактори:

а) погіршення економічної кон’юктури;

б) політичні зрушення;

в) зміни у законодавстві;

г) технологічні зміни.

З метою недопущення виникнення ситуації з проблемними кредитами необхідно ще до укладення кредитного договору здійснити перевірку:

- здійснити перевірку та обстеження діяльності суб’єкта господарювання, вивчити історію кредиту, вивчити та проаналізувати надані позичальником документи;

- перевірити кредитоспроможність позичальника;

- визначити ступінь ризику кредитної операції;

- визначити умови кредитування: розмір кредиту, порядок його надання, строки