Правлінням Національнім и банку України питання про необхідність призначення тим часової адміністрації (адміністратора).
Підставами для призначення тимчасової адміністрації (адміністратора) банку можуть бути:
-порушення встановлених економічних нормативів, невиконання нормативних актів Національного банку України та порушення банківського законодавства, неподання або подання недостовірної звітності;
збиткова діяльність;
становище комерційного банку, за якого власних коштів цього банку залишилось менше ніж вимагається для його функціонування згідно з чинним законодавством;
інші обставини, що створюють реальну загрозу інтересам вкладників та кредиторів (конфліктна ситуація в керівництві банку, усунення керівництва банку від управління та наявність причин і умов, що можуть призвести до втрати платоспроможності банку тощо).
Метою діяльності тимчасової адміністрації (адміністратора) та головним завданням є приведення справ комерційного банку у відповідність до чинного законодавства, відновлення платоспроможності, забезпечення усунення виявлених порушень, причин і умов, які призвели до погіршення фінансового стану, та здійснення інших заходів щодо стабілізації діяльності комерційного банку. Загальна тривалість діяльності тимчасової адміністрації не може перевищувати дванадцяти місяців, в окремих випадках цей строк може бути продовжений ще на три місяці.
Національний банк України має право стягувати штраф у розмірі неправомірно одержаного доходу та застосовува-ти інші економічні санкції відповідно до чинного законодавства у разі порушення комерційними банками порядку, строків та технології виконання банківських операцій, що встановлені нормативними актами Національного банку України, а саме:
-порушення законодавства при формуванні власного статутного фонду;
порушення обов'язкових економічних нормативів регулювання діяльності комерційних банків, визначених Інструкцією № 10 «Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків»;
недозарезервування комерційним банком коштів на його кореспондентському рахунку;
нарахування та стягнення відсотків авансом у момент видачі позики.
Стягнення штрафу здійснюється у претензійно-позовному порядку. У разі збиткової діяльності комерційного банку або переведення його в режим фінансового оздоровлення до нього може не застосовуватися такий захід впливу, як стягнення штрафу в розмірі неправомірно отриманого доходу, а застосовуються інші заходи впливу.
Рішення про примусову ліквідацію комерційного банку може бути прийнято у разі допущення ним порушень, вказаних у ст. 48 Закону України «Про банки і банківську діяльність». При цьому відкликається ліцензія на право здійснення всіх банківських операцій, призначається ліквідатор (ліквідаційна комісія), а також припиняються повноваження Правління (Ради директорів), Ради банку і загальних зборів комерційного банку. Регіональним управлінням Національного банку України, в якому відкритий кореспондентський рахунок такого банку, не пізніше наступного дня після прийняття відповідного рішення припиняються всі активні операції за кореспондентськими (субкореспондентськими) рахунками як у національній, так і в іноземній валютах. [41, с. 45].
Ліквідатор приступає до виконання обов'язків відразу після прийняття постанови про ліквідацію комерційного
банку.
Ліквідатором не може бути юридична особа, яка є кредитором чи акціонером (учасником) банку, що ліквідується або є стороною у судовій справі за участю банку, що ліквідується.
Ліквідатор не має права:
використовувати або дозволяти використовувати майнові активи банку, що ліквідується, в своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;
приймати зобов'язання від імені Національного банку України без його письмового дозволу;
-розголошувати службову інформацію, якщо це не пов'язано із виконанням функцій ліквідатора.
З дня свого призначення ліквідатор має повне та виняткове право управляти та контролювати банк, вживати будь-яких заходів для ефективної ліквідації банку та одержання максимальної виручки від продажу активів банку. При здійсненні заходів щодо проведення ліквідації банку ліквідатор діє в межах наданих повноважень.
Ліквідатору забороняється вчиняти дії, які б свідчили про продовження діяльності банку. Крім того, його дії можуть бути оскаржені кредиторами або засновниками, акціонерами (учасниками) банку в судовому порядку. Ліквідатор зобов'язаний протягом трьох днів після свого призначення опублікувати у двох газетах, що поширюються на всій території України, та двох місцевих газетах інформацію про початок ліквідації банку, а також вивісити цю інформацію у кожному територіальному підрозділі банку із зазначенням дати і місця, де він приступає до управління банком (потім оголошувати про це раз на тиждень протягом місяця).
Після закінчення строку, наданого кредиторам для пред'явлення своїх вимог, ліквідація банку може бути проведена шляхом злиття, приєднання або його продажу.
По закінченні періоду, протягом якого можна подавати вимоги та проводити роботу щодо визнання або відхилення вимог кредиторів, складається проміжний ліквідаційний баланс. Про результати роботи ліквідатора щомісяця повідомляється регіональне управління Національного банку України, в якому відкритий кореспондентський рахунок банку.
Вимоги кредиторів до банку, що ліквідується, задовольняються за рахунок коштів банку у такій послідовності:
витрати і винагородження ліквідатора (ліквідаційної комісії) згідно затвердженого кошторису та договором з Національним банком України;
витрати Національного банку України, здійснені з метою забезпечення проведення ліквідації;
-вимоги кредиторів, забезпечені заставою (сума, що виплачується, не перевищує вартість застави);
зобов'язання перед працівниками банку з оплати праці, невиконані та накопичені до дня призначення ліквідатора;
вимоги щодо державних і місцевих податків та неподаткових платежів до бюджету і вимоги органів державного страхування та соціального забезпечення;
вимоги інших кредиторів;
всі інші вимоги.
Вимоги кожної із наступних категорій задовольняються тільки після повного задоволення вимог попередньої черги. Якщо майна банку виявиться недостатньо для повного задоволення всіх вимог певної черги, наявні кошти розподі-ляються між кредиторами цієї черги пропорційно сумі їх вимог. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
Активи, що залишились після погашення всіх вимог до банку, розподіляються між акціонерами (учасниками) відповідно до кількості належних їм акцій. Вимоги кредиторів не задовольняються в таких випадках:
майна банку не вистачає для задоволення вимог;
вимоги не надійшли протягом встановленого часу;
вимоги не визнані ліквідатором, не оскаржені кредитором в установленому порядку або, за запереченням кредитора, прийнято рішення про незадоволення його вимоги.
Вимоги кредиторів, що надійшли пізніше встановленого часу, можуть бути задоволені, якщо залишились