питань до позичальника.
Каталог питань банку на переговорах про кредит.
Як ваші справи?
Хто бере участь у вашому підприємстві?
Які умови і форма участі?
Чи маєте ви при собі останній баланс підприємства?
Яке його сьогоднішнє положення?
Які є суттєві зміни у балансі? Обґрунтуйте їх?
Які цифрові дані вашого товарообігу?
Який прибуток підприємства? Який очікується на наступний рік?
Чому знизився прибуток підприємства? Які заходи приймаються, щоб виправити становище?
Може банк вам допомогти?
Чи достатній ліміт на одержання прибутку?
Які кредити ви одержали чи одержували в банках?
Коли проводився останній податковий контроль на підприємстві? Які його результати?
Якщо ви потребуєте кредит у великих розмірах, ви здатні його забезпечити?
Який повинен бути строк кредиту?
Як ви будете його погашати?
Із яких джерел буде сплачуватись кредит?
Яка частина майна буде використана в якості застави?
Які кредити ви забезпечували і яким чином?
Чи довіряєте ви нам? Чому саме вибрали нашу банківську установу?
На другому етапі позичальник для одержання кредиту звертається знову у
у банк з клопотанням ( заявою ) на ім’я керівника установи банку. У заяві на одержання кредиту зазначається : цільове призначення кредиту його сума, строк користування, включаючи конкретні строки погашення кредиту, запропоноване забезпечення, а також характеристики проекту (заходу), що кредитується та його економічної ефективності. [9, с. 45].
Для попередньої оцінки кредитування разом з клопотанням позичальник подає банку індивідуальну картку.
Для вирішення питання про надання кредиту позичальником надаються необхідні документи, склад яких залежить від характеру кредитної операції. Для різних груп клієнтів можуть розроблятися різні пакети документів. До складу пакета документів входять:
нотаріально завірені копії установчих документів, положень, реєстраційних посвідчень (свідоцтв), дозволів на право здійснення підприємницької діяльності, документи, що посвідчують право власності на землю або право тимчасового користування земельною ділянкою, та інші документи, що підтверджують правомірність клієнта в одержанні кредиту;
техніко – економічне обґрунтування кредитованого заходу, що характеризує рівень його ефективності, рентабельності та окупності з розрахунками очікуваних надходжень від реалізації продукції ( проведення робіт, надання послуг), за рахунок яких передбачається погасити майбутній кредит;
річний звіт, баланс позичальника на дві останні звітні дати з періодичними статистичними звітами та звітами про фінансові результати, декларації про доходи, інша звітність і матеріали для визначення кредитоспроможності позичальника, забезпеченості повернення кредитів. А при необхідності – висновки аудиторських організацій для підтвердження його фінансового стану;
копії контрактів на підтвердження кредитної операції або договір про наміри, включаючи договори оренди приміщень, обладнання, а також інші документи, які супроводжують здійснення кредитного заходу;
виписки із рахунків позичальника, у разі якщо його поточний рахунок відкрито у іншому банку;
перелік майна ( майнових прав ), що пропонується в заставу, оригінали і належним чином звірені копії документів, що підтверджують право власності заставника на це майно ( майнові права ). Такими документами можуть бути.
Платіжні документи.
Договори купівлі-продажу, міни, дарування та інші, в необхідних випадках засвідчені нотаріально або через фондову біржу.
Довідка державної нотаріальної контори про відсутність арешту та заборони на відчуження майна.
Реєстраційне посвідчення, видане в Бюро технічної інвентаризації ( БТІ ).
Технічний паспорт, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Письмова згода всіх співвласників майна на передачу його в заставу банку.
У випадках, що передбачені чинним законодавством, дозвід уповноваженого державного органу на передачу майна в заставу.
Документи, що підтверджують ціну та оцінку вартості майна, яке надається в заставу.
Проект договору страхування або письмове підтвердження страхової компанії про згоду на страхування майна, яке надається в заставу ( у випадку, коли страхування є обов’язково відповідно до чинного законодавства, або на вимогу банку).
Інші документи, що підтверджують забезпечення зобов’язань щодо повернення кредиту.
Нотаріально засвідчені копії ліцензій на здійснення діяльності, передбаченої статутом позичальника, якщо це вимагається відповідно до чинного законодавства.
Належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують повноваження посадових осіб позичальника ( наказ про призначення, протокол про обрання на посаду).
Заява позичальника на ім’я керівника банку, в якому відкрито поточний і валютний рахунки ( з відміткою про отримання ), про надання права представникам банку в будь–який час ознайомлюватися зі станом його рахунків.
Заява позичальника на ім’я начальника податкової адміністрації про надання права представникам банку в будь-який час ознайомлюватися з документами, що характеризують стан його підприємства.
Бізнес-план позичальника, якщо кредит надається юридичній особі, яка новостворена, немає ще фінансових звітів та іншої документації.
При розгляді питання про видачу кредиту на придбання майна у процесі приватизації державних підприємств-копія договору між продавцем і покупцем, що містить відомості про продавця, покупця, посередника, найменування підприємства і його місцезнаходження, склад і ціну активів підприємства, у тому числі ціну земельної ділянки ( у разі її продажі ) або умови її оренди, кількість і ціну акцій акціонерного товариства, порядок видачі майна підприємства, форму і строки платежу, взаємні зобов’язання сторін щодо подальшого використання підприємства.
1.2. Кредитні відносини в інших країнах: порівняльні характеристики( Англія, Франція)
Слід зазначили, що розвиток європейського співробітництва в банківській сфері не був обумовлений кризовим розвитком системи; що мав об'єктивний характер і виявився у зруйнуванні багатьох міжнародно орієнтованих світових банків. Європейське співробітництво запроваджувалося політикою, що свідомо проводилася в рамках Європейського Співтовариства і була спрямована в першу чергу на гармонізацію європейського права. У зв'язку з цим у літературі було висловлено думку, про те, що зусилля Європейського Союзу по гармонізації банківського права і практики держав-членів є складовою частиною дій, спрямованих на досягнення більш широких цілей Союзу:
1)свободи заснування підприємств, надання послуг і руху капіталу всередині Союзу;
2) формування спільного внутрішнього ринку. Таким чином, європейське співробітництво в сфері правового регулювання банківської діяльності мало за основу Римський договір