Стосовно директив виникало ще більше проблем і відносно цього Державним комітетом було розтлумачено ст. 189 Договору про ЄС. Відповідно до цього тлумачення директива не має прямої дії, так як вона не дає безпосередньо прав приватним особам, але оскільки вона є обов'язковою у відношенні до очікуваного результату, то вона може бути підставою для анулювання акту чи адміністративного заходу нормативного характеру.

Статус права Співтовариства у Франції після прийняття поправок до Конституції, що були внесені з метою ратифікації Маастрихтської угоди, набув нової якості. Необхідність прийняття поправок була визнана рішенням Конституційної ради, в якому зазначалися невідповідності деяких положень Маастрихтського договору положенням Конституції Франції.

Відповідно до законодавства Франції, банківське право складається з правил, що закріплюють статус підприємств, які займаються «торгівлею грошима», а також підприємств, що сприяють такій діяльності. Вводячи в обіг гроші, надаючи за допомогою кредитів засоби платежу економічним агентам, банки частково виконують функцію держави -емісію грошей. За таких умов банківська діяльність є об'єктом жорсткого державного контролю, який необхідний як для зміцнення авторитету державної грошової політики, так і для охорони інтересів вкладників.

Французька банківська система має багато підрозділів та багатоманітність структури. Виділяють великі банки національної мережі та регіональні або місцеві банки. Одні заклади є універсальними банками, виконуючи всі операції, інші банки є спеціалізованими (іпотечні, кредитні, ощадні тощо).

Банки, які створені по типу акціонерних товариств і мають на меті виключно отримання прибутку, протистоять у Франції кооперативним банкам та сектору взаємного кре-дитування, для яких прибуток не є вирішальним.

Статус центрального банку країни визначається Законом «Про Банк Франції» від 4 серпня та 31 грудня 1993 р., яким було проведено реформу державного банківського регулювання. Відповідно до цих нормативів, так званий «розсудливий контроль» стосується фінансового положення підприємства (кредитоспроможності, ліквідності) і забезпечується адміністративними закладами. [11, с. 45].

Грошово-кредитна політика і відносини пов'язані з її впливом на діяльність банків повністю відносяться до компетенції Банку Франції, який повинен виконувати свої функції в руслі загальної політики уряду, але його рішення є незалежними. Держава не обмежується контролем і активно втручається у банківський сектор, стаючи кредитором, і це виявляється у різних формах, наприклад, держава надає позики підприємствам і створює державні і змішані банки (Французький банк зовнішньої торгівлі).

Після націоналізації в 1945 та 1982 рр. значної частини банківського сектору, державна влада прагнула забезпечити собі право розпорядження вирішальними економічними важелями, діяти у напрямку раціоналізації фінансової економіки та підвищення динамізму системи розподілу кредитів.

Сьогодні така політика одержавлення, яка суперечила світовим тенденціям розвитку, змінена. Відповідно до законів від 2 липня та 6 серпня 1986 р. а також 19 липня 1993 р. деякі великі банки були повернені приватному сектору.

Зменшення ролі держави виявилося і в деяких інших аспектах банківської сфери, однак держава не відмовилася повністю від участі у фінансово-кредитних відносинах. Так, наприклад, деякі кредити, зважаючи на їх економічну та соціальну значимість (житлове будівництво, експортне та сільськогосподарське кредитування тощо) надаються при допомозі держави під відсотки, нижчі від ринкових.

Якщо приймання внесків та розподіл кредитів залишилися основою банківської діяльності, то крім цього вона почала розширюватися за рахунок багатоманітності банківських послуг, а винагорода за їх надання становить все більшу частину прибутку банків.

Деякі з таких нових банківських послуг лише розвивають традиційні напрямки банківської діяльності. Так, для впорядкування безготівкових розрахунків банки пропонують своїм клієнтам нові фінансові інструменти, що стали доступними завдяки інформаційним технологіям: платіжні і кредитні картки, електронні платежі тощо.

Інші послуги - поради при управлінні цінними паперами, при інвестуванні, управлінні майном, управлінні грошовими ресурсами підприємства, допомога експортерам це послуги з використанням - це послуги з використанням людського і технічного потенціалу банків-нове явище у сфері банківських послуг.

Французькі підприємства прийняли досить активну участь у сучасному розвитку міжнародної торгівлі банки паралельно розширили свою діяльність у цій «сфері у формі спеціалізованих кредитів.

Держава зробила свій внесок у ці операції через Французький банк для зовнішньої торгівлі, Французьку страхову компанію для зовнішньої торгівлі та Банк Франції. Крім цього французькі банки займають важливе місце на міжнародному ринку капіталу. Вони діють за рахунок підприємств, державних або приватних організацій як позичальники чи приймаючи участь у позичанні. Після ліквідації контролю за валютними курсами 1 січня 1990 р. ці операції значно полегшилися.

Структурна інтернаціоналізація банківської системи Франції має двосторонній характер. Починаючи з XIX ст. великі французькі банки утворили мережу структурних підрозділів та філій і їх присутність за кордоном продовжується.

Наявність іноземних банків у Франції не менш значна. Воно відбувається у формі відкриття нових відділень чи взяття під контроль існуючих французьких банківських установ.

Значне відновлення приватного банківського сектора не стало перешкодою у цьому. Кількість банківських відділень підпорядкованих іноземному контролю зростає. Існують об'єднані французькі та іноземні банки.

Інтернаціоналізація банківських структур отримала значний імпульс після визнання свободи заснування підприємств і свободи надання послуг відповідно до Другої банківської директиви ЄС від 15 грудня 1989 р. Завдяки цьому почала розвиватися європейська міжбанківська конкуренція.

Основним законодавчим джерелом банківського права Франції є Закон від 24 січня 1984 р. Закон містить лише декілька положень, що стосуються банкірських операцій. Статус банку і функціонування кредитної установи в даний час піддається значному впливу приписам Ради Європи.

Законом про