Закон про банки від 12 червня 1941 р. давав визначення банківської діяльності як прийняття внесків від населення використання отриманих сум від кредитування та фінансової діяльності. Така компетенція банків була обмеженою і погано пристосованою до розвитку банківської діяльності, роль послуг в якій постійно зростала.

Закон про банки 1984 р. містить не визначення, а перелік банківських операцій: «банківські операції включають отримання коштів від фізичних і юридичних осіб, кредитування операцій, а також надання клієнтам і державі платіжних засобів».

Якщо ці операції характеризують банківську діяльність, то кредитним установам не заборонено виконувати як додаткові інші дії, що природно супроводжують їх спеціальну активність. Цим же законом від 1984 р. усім підприємствам, що займаються банківською діяльністю надано унікального статусу. Для цього використано родове поняття кредитної установи. Цією ознакою наділені «юридичні особи, що професійно і постійно здійснюють банківські операції». Кредитування установ розрізняють не лише за розмірами, операціями, клієнтами, відділеннями, але закон розподіляє банки в залежності від умов їх утворення і функціонування.

Поняття кредитної установи походить від правових норм вироблених Європейським Співтовариством - Першої банківської директиви. Однак європейська і французька концепції банківської установи не співпадають.

Відповідно до директиви, банківська установа - це підприємство, що приймає кошти від юридичних і фізичних осіб і самостійно надає кредити. Крім того в Директиві не згадується про надання платіжних засобів і управління ними. Відповідно до ст. 18 Директиви банки можуть проводити всі банківські операції, тобто приймати внески на будь-який термін. Вони надають коротко- і довгострокові кредити, можуть брати участь у підприємствах у розмірах визначених законодавством.

Закон надає перевагу створенню універсальних банків, хоча кредитні установи зберігають свободу спеціалізації на певних операціях.

Фінансові компанії не мають права приймати від населення кошти до вимоги чи на строк від двох років, інакше як додаткові операції на умовах, що визначені Комітетом з банківської регламентації. Фінансування їх діяльності забезпечується лише власним капіталом і позичками від інших кредитних установ. Більшість таких компаній є філіями банківських груп. Фінансові компанії можуть виконувати всі банківські операції, що вказані у наданому їм дозволі Банк Франції займає особливо місце у французькій банківській системі - він наділений функцією емісії банкнот, визначає грошову політику і приводить у дію різні її процеси (відповідно до Закону від 4 серпня 1993 р.).

Банк має функцію емісії банкнот, управління в Банку Франції довірено спеціальному адміністративному органу -Банківській комісії.

На сьогодні, після створення Європейського Центрального банку, частина компетенції Банку Франції передається до нього.

Банк Франції має відділення у великих містах, однак число їх зменшується. Капітал Банку повністю належить державі. Статус і організація Банку Франції суттєве змінилися після підписання договорів Європейського Співтовариства, аби забезпечити незалежність, якої потребує Банк Франції для входження в європейську систему центральних банків.

Така незалежність закріплена в Законі про Банк Франції: «при виконанні своїх функцій (відносно грошової політики) Банк Франції, в особі Голови, його заступників чи будь-якого члена Ради з грошової політики не має права ні домагатися вказівок урядовця чи іншої особи, ні виконувати такі вказівки».

Керівництво Банку здійснюється Головою за допомогою двох заступників, які призначаються декретом на 6 років з можливістю продовження діяльності ще на один термін.

Виконуючи свої грошові функції Банк Франції виконує певну купівлю-продаж обов'язків, надає і отримує позики і позички, заліковує, приймає і надає під заставу цінні папери і обов'язки, надає кредити шляхом перерахування застави векселів. Банк має право встановлювати базу і ставки обов'язкових резервів. Стаття 3 закону 1993 р. про Банк Франції забороняє надавати кредити Казначейству чи будь-якому іншому державному органу чи підприємству.

Законом дозволено регулювати курс франка по відношенню до іноземної валюти на користь держави, управляти валютними ризиками. Банк зобов'язаний забезпечувати правильне функціонування і безпеку систем платежу.

У Банку Франції рахунки відкривають лише кредитні установи, Казначейство, брокерські фірми, деякі іноземні і міжнародні організації, а також особи чи організації, які спеціально затверджені Генеральною радою.

Державний контроль над банківською діяльністю здійснюється з метою збереження панування, над випуском і спостереженням за обігом валюти, а також із метою забезпечення безпеки вкладників та інших кредиторів банків та репутації кредитної установи.

За останній час змінилися методи контролю: адміністративні засоби перестають застосовуватися, а наголос робиться на ринкових інструментах. Роль банківського контролю у сфері валютного обігу посилюється. Інша нова тенденція пов'язана з інтернаціоналізацією банківської діяльності - розробка європейських і міжнародних норм банківського управління.

Нагляд за діяльністю банків у Великобританії входить у компетенцію Банку Англії, який створений відповідно до акту Парламенту. Банк Англії належить державі і його єдиним акціонером виступає казначейство.

На відміну від більшості західних країн до 1979 р. регулювання банківської діяльності у Великобританії не базувалося на якихось нормативних актах, а здійснювалося у формі направлення Банком Англії листів піднаглядному банку. Оскільки у Великобританії відсутній закон, який давав би визначення банківській діяльності та перелік банківських операцій, які дозволені банкам чи заборонені, то Банк Англії, при здійсненні нагляду, керується своїми власними критеріями правильності роботи банку.

Коли Банк Англії виявляв, що якийсь банк відхилився від норм банківської практики, він направляв такому банку лист з рекомендацією щодо усунення недоліку в його діяльності. Якщо Банк Англії вводив правило для всіх банків, листи з роз'ясненнями правила і вимог щодо його дотримання направлялись усім банкам.