Країни | Власні доходи

Доходи від державної власності і підприємсництва | Податки | Інші доходи | Власні доходи, всього | Регулюючі доходи трансферти від центральної адміністрації

Прямі | Непрямі | Всього

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8

Країни з “податковою автономією”, вищою за середню (вище 50,2 відс.)

Ісландія | 8,6 | 50,7 | 39,8 | 90,5 | 0,1 | 99,2 | 0,8

США | 3,4 | 79,8 | 8,8 | 88,6 | 0,3 | 92,3 | 7,7

Люксембург | 1,9 | 30,4 | 53,9 | 84,3 | 6,9 | 93,1 | 6,9

Іспанія | 1,9 | 32,8 | 43,2 | 76,0 | 5,3 | 83,2 | 16,8

Австрія | 2,2 | 30,1 | 42,5 | 72,6 | 11,2 | 86,0 | 14,0

Швейцарія | 4,6 | 65,6 | 3,5 | 69,1 | 7,9 | 81,6 | 18,4

Швеція | 2,4 | 64,3 | 0,3 | 64,6 | 5,8 | 72,8 | 27,2

Японія | 2,3 | 26,8 | 34,6 | 61,4 | 0,4 | 64,1 | 35,9

Норвегія | 1,5 | 55,2 | 1,9 | 57,1 | - | 58,6 | 41,4

Німеччина | 5,0 | 24,8 | 31,4 | 56,2 | 6,4 | 67,6 | 32,4

Франція | 2,3 | 24,9 | 31,0 | 55,9 | 4,1 | 62,3 | 37,7

Фінляндія | 3,3 | 55,3 | 0,0 | 55,3 | 1,6 | 60,2 | 39,8

Данія | 1,6 | 47,5 | 4,1 | 51,6 | 2,9 | 56,1 | 43,9

Країни з “податковою автономією”, нижчою за середній (менше 50,2 відс.)

Бельгія | 16,3 | 35,4 | 7,4 | 42,8 | - | 59,0 | 41,0

Австра-лія | 14,5 | - | 39,9 | 39,9 | 4,1 | 58,5 | 41,5

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8

Великобрита-нія | 2,3 | - | 37,2 | 37,2 | 8,5 | 48,0 | 52,0

Канада | 2,4 | - | 37,6 | 32,6 | 0,7 | 35,7 | 64,3

Португалія | 3,0 | 23,3 | 5,9 | 29,2 | 6,2 | 38,4 | 61,4

Греція | 12,6 | 9,3 | 5,3 | 14,6 | 1,5 | 28,7 | 71,3

Італія | 1,7 | 6,3 | 4,4 | 10,7 | 8,3 | 20,7 | 79,3

Ірландія | 3,4 | - | 7,5 | 7,5 | 11,8 | 22,7 | 77,3

Нідерланди | 8,5 | 1,9 | 4,5 | 6,4 | 5,1 | 20,0 | 80,0

Трансфертне фінансування місцевих бюджетів з боку центральної адміністрації свідчить про інтенсивний перерозподіл національного доходу через бюджетні канали з метою усунення диспропорцій в розвитку регіонів. В цих країнах всі основні податки надходять до бюджету центральної адміністрації, місцеве ж оподаткування ледве перевищує 10 відс. поточних доходів. Головним питанням регіональної економічної політики, що стоїть на порядку денному у країнах з трансфертним фінансуванням територій, є питання підвищення ефективності бюджетного перерозподілу, а також зниження фінансової залежності місцевих органів влади від “центру” і посилення їх податкової автономії.

Слід відмітити, що вагоміша частка бюджетних трансфертів – у країнах унітарного типу (особливо Нідерланди, Італія, Греція), тоді як у федеративних (США, Німеччина) – вона нижче. Це підтверджує висновок, зроблений ще у 70-ті роки у доповіді щодо країн з розвинутою ринковою економікою Мак-Дугласом Комісії Європейського співтовариства: рівень перерозподілу між регіонами в унітарних державах вищий, ніж у федеративних.

Якщо взяти за вихідний підхід до класифікації бюджетних трансфертів щодо їх джерел, механізмів розподілу та ступеня свободи використання, що критикується фахівцями з місцевих фінансів, то аналіз матеріалів дозволяє зв’ясувати найбільш загальні особливості систем бюджетних трансфертів як такої:

1. Формування фонду бюджетних трансфертів може здійснюватись як:

а) часткові відрахування від одного або деяких податків, що надходять до держбюджету;

б) щорічні асигнування держбюджету;

в) обсяг видатків місцевих колективів.

Огляд джерел фонду бюджетних трансфертів поданий у таблиці 3.4.

Таблиця 3.4

Джерела фонду бюджетних трансфертів у різних країнах

Країна | Види бюджетних трансфертів | Джерела бюджетних трансфертів

1 | 2 | 3

Німеччина | Додаткові дотації

Допомога на інвестиції

Дотації на виконання спіль-них завдань

Структурний фонд | 2 % суми ПДВ, сплачу-ється з федеральної частки

Залежно від місцевих видатків

Росія | Бюджетна дотація

Бюджетні субвенції

Федеральний трансферт

Чисті взаєморозрахунки | Бюджетні асигнування

--

15 % надходжень до держбюджету

Залежно від місцевих видатків

Франція | Глобальна дотація на фінансування

Дотації на компенсацію податкових пільг

Глобальна дотація на устаткування

Компенсація ПДВ

Спеціальні субвенції | Щорічна індексована частка ПДВ

Бюджетні асигнування, частка податку на прибуток

Залежно від місцевих видатків

Бюджетні асигнування

--

Залежно від місцевих видатків

Швеція | Незв’язані субсидії

Цільові дотації | Бюджетні асигнування

Залежно від місцевих видатків

Польща | Загальні субвенції

Цільові дотації | Частка до бюджетних видатків держави

Бюджетні асигнування Залежно від місцевих видатків

Латвія | Бюджетні субсидії

Субсидії з фонду вирівню-вання

Цільові гранти | Бюджетні асигнування

Частка прибуткового податку

Бюджетні асигнування

Литва | Бюджетні дотації

Спеціальні субсидії | Бюджетні асигнування

--

Загалом вважається, що найстабільнішою частиною бюджетних трансфертів є ті, джерело яких прив’язане до доходів бюджету, хоч повної стабільності такий підхід не дає. На погляд автора, найбільшу стабільність з огляду на джерело дотацій мають дотації у Франції(зокрема, глобальна дотація на функціонування). У країнах із стабільною економікою бюджетні трансферти, що мають природу бюджетних дотацій, фінансуються саме з такого джерела (ФРН, Франція, Польща). Такого підходу намагаються дотримуватися й у Росії. Що стосується зв’язаних бюджетних трансфертів, то найбільш підходящим для них джерелом є видатки бюджету залежно від обсягу місцевих видатків. Як бачимо, країни з