Податки є вихідною категорією фінансів, економічною базою функці-онування держави.

Податки відображають економічні відносини між державою і юридич-ними та фізичними особами з приводу примусового стягнення нею частини новоствореної вартості для формування центральних і регіональних (міс-цевих) фондів грошових ресурсів.

Принципи оподатковування. Будь-яка податкова система повинна базуватися на ряді принципів, загальних в усьому світі. До їхнього числа відносяться: гласність і відкритість, простота числення і стягування, гнучкість податкової системи, невідворотність податкових платежів, стабільність податкової системи.

Гласність і відкритість. Громадськість країни повинна знати, яка доцільність уведення того чи іншого податку, хто його повинний платити і який зв'язок між сплатою даного податку і поліпшенням в наданні суспільних послуг, забезпечуваних цим податком.

Простота числення і стягування. Податкова система повинна бути простій і зрозумілої для платника податків.

Гнучкість податкової системи припускає залежність рівня оподатковування від рівня доходів, майнового положення й ін. Рівень податкової ставки повинний установлюватися з урахуванням можливостей платника податків.

Обов'язковість податків. Податкова система повинна бути побудована таким чином, щоб не залишати сумнівів у неминучості платежу. Система штрафів повинна бути побудована так, щоб несплата податків була менш вигідна, чим своєчасне і чесне виконання зобов'язань по сплаті податків.

Стабільність податкової системи необхідна завжди, але особливо важлива для умов перехідного періоду.

Механізм оптимального оподаткування має грунтуватися на загальнові-домих принципах.

1. Усі громадяни зобов'язані, виходячи з доходу, сплачувати податки.

2. Податок, який зобов'язана сплачувати кожна особа, має бути точно визначеним, а не довільним, а умови оподаткування — простими і зрозу-мілими платникові.

3. Кожний податок розробляється так, щоб він забирав у населення мінімально можливу кількість грошей.

4. Податок має стягуватися в зручний для платника час і сприятливим для нього способом.

Ці принципи, сформульовані вперше А. Смітом, стали класичними і, пройшовши через своєрідні, але не суттєві модифікації, нині також є фун-даментом податкової системи багатьох країн. Крім них використовують й інші принципи, розроблені з урахуванням сучасних вимог до організа-ції оподаткування. Насамперед це прагнення забезпечити стабільність податкової системи, її організаційного механізму, що означає незмінність видів податків, податкових пільг тощо. Усі податки повинні мати цільове призначення як необхідну умову ефективного використання їх. Знеособ-лений податок зумовлює розпорошення отриманих від його сплати гро-шей, провокує уряд змінювати розподіл ресурсів без належної відповідаль-ності й позбавляє платника реальної інформації про те, куди вони направ-лені. Об'єктом оподаткування може бути тільки доход, а не його джерело і не розмір витрат. Причому важливо забезпечити пропорційність між ве-личиною доходу і розміром стягуваного податку, прагнучи досягти розум-ного оптимуму.

Для того щоб з розвитком і ускладненням податкова система не спри-чиняла руйнівних наслідків в економіці, вона має бути пов'язана з ціно-вою і амортизаційною політикою, з системою відрахувань до бюджету і позабюджетних фондів. Не менш важливе значення має дотримання прин-ципу справедливості. Однак слід пам'ятати, що поняття справедливості щодо податків змінюється і залежить від конкретно визначених пріоритет-них завдань держави, а також системи виробництва, розподілу доходів та активізації господарського життя.

Враховуючи практику побудови податкової системи в державах з роз-виненою ринковою економікою, в Україні на засадах загальноекономіч-ного підходу по суті розроблена нова концепція податкової політики. Об-грунтовано і визначено основні принципи оподаткування в умовах здійс-нюваних реформ в напрямі переходу до соціально-орієнтованої ринкової економіки: обов'язковість і відповідальність, рівність і справедливість, економічна доцільність, стабільність, компетентність, єдність і доступність.

2. ОБ' ЄКТИ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ ТА ВИДИ ПОДАТКіВ

2.1. Об'єкти податкової системи

Сучасні податкові системи мають досить складну структуру, що включають різні види податків. Найбільше часто в податкових системах різних країн використовуються наступні об'єкти оподатковування:

- прибутковий податок з фізичних осіб;

- відрахування на соціальне страхування;

- податок на прибуток підприємства (корпорацій)

- податок на майно (землю, нерухоме майно, грошовий капітал у вигляді відсотків по банківських депозитах і облігаціям)

- податок, стягнутий при передачі майнових прав від однієї особи до іншої (спадщина, дарування, угоди по купівлі-продажу цінних паперів).

2.2. Види податків

Розрізняють наступні види податків: Прямі податки і непрямі.

Прямі податки стягуються з конкретної фізичної чи юридичної особи. Їх можна підрозділити на два види: реальні й особисті прямі податки. До числа реальних прямих податків відносяться поземельний, промисловий, податок на цінні папери. До особистих прямих податків відносяться: прибутковий податок із громадян, податок на прибуток корпорацій, податок на спадщину і дарування, податок на майно та інші.

Прямий податок це основний податок, стягнутий з юридичних осіб в Україні. Він забезпечує значну частину надходжень у бюджет. З 1 липня 1997 р. був введений у дію Закон України «Про внесення змін у Закон України», «Про оподаткування прибутку підприємств», у якому міститься зміна методичних основ оподаткування прибутку. Водяться поняття «валовий доход», «валові витрати виробництва і звертання».

Цей поділ відомий давно, ще з XVII ст. Його критерієм є теоретич-на можливість перекладання податків на споживача, що, зауважимо, на практиці не завжди підтверджується. Зокрема, прямі податки за певними умовами частково перекладаються на споживача через механізм зростан-ня цін. У свою чергу, непрямі податки певною мірою перекладаються на споживача, оскільки ринок може не прийняти (не реалізувати) попередньо визначений обсяг товарів за підвищеними цінами.

В узагальненому вигляді прямі податки — це податки на доход та май-но. Розмір їх залежить від величини об'єкту оподаткування. Встановлю-ються вони безпосередньо щодо платника, тобто щодо того, хто отримує доход і