Предмет гармонізації складають закони країн – членів ЄС, регулюючі податок на прибуток, що сплачується юридичними особами. Правовою основою прийняття відповідних рішень Комісії та Ради є ст. 100 Договору про ЄС, що передбачає можливість гармонізації прямих податків у тому ступеню, в якому вони прямо торкаються створення та функціонування спільного ринку. При цьому гармонізація прямого оподаткування компаній опосередковано торкається доходів фізичних осіб, які є їх акціонерами та які отримують частину свого річного доходу у формі розподілених компанією дивідендів.

В цілому гармонізація оподаткування доходів юридичних осіб направлена на вирішення наступних задач:

усунення податкових перешкод процесу концентрації організацій та підприємств та стимулювання, таким чином, створення транснаціональних європейських компаній, які здатні більш успішно конкурувати з компаніями третіх країн;

прийняття спільних підходів у відношенні методів розрахунку бази оподаткування корпоративних податків та усунення подвійного оподаткування.

Так, на даний час, з одного боку, податкове законодавство країн – членів ЄС має серйозні розбіжності та містить норми, що запобігають формуванню спільних підходів, а потім і спільних правил оподаткування доходів компаній, а це негативно впливає на їх інвестиційні можливості (дослідження, проведенні у 1990 році показали, що національний податковий режим є найважливішим фактором розміщення інвестицій. У випадку створення виробничого підприємства 48% опитаних європейських бізнесменів назвали цей фактор як визначний для вибору місця інвестицій; у випадку з фінансовими установами значення податкового фактору досягає 78%, з іншого боку, податковий суверенітет є тією частиною суверенітету, яку країни – члени готові обмежити лише в останню чергу. Приймаючи до уваги те, що державний суверенітет у відношенні непрямих податків багато в чому розділений з інститутами ЄС, країни – члени намагаються зберегти у своєму повному віданні прямі податки, які займають другу, а у деяких країнах і першу позицію між податкових доходів бюджету.

Таким чином, створення законодавчої бази України в сфері оподаткування повинно віддзеркалювати традиції існуючої податкової системи та відповідати світовим тенденціям розвитку податкових систем, в Україні необхідно формувати податкову політику, направлену на побудову стабільної та зрозумілої системи оподаткування, зменшення податкового тягаря і забезпечення збалансованості інтересів держави та інтересів суб’єктів господарювання у даному випадку юридичних осіб.

І незважаючи на розходження правового регулювання даного податку в окремих державах, які як правило, зв'язані з особливостями визначення деяких його елементів, основні критерії справляння цього податку у країнах-членах ЄС є незмінними, і саме вони повинні бути покладені в основу реформування цього податку в Україні.

Так, говорячи загально, механізм оподаткування доходів юридичних осіб в Україні, перш за все, повинен стати прозорим, порядок нарахування простим і зрозумілим для всіх платників податку.

В процесі реформування податкової системи України чинні норми та положення, що регулюють процес оподаткування, необхідно переробити у відповідності до обраних пріоритетів та напрямків розвитку податкової системи, привести їх до впорядкованої, єдиної, логічно узгодженої системи, тим більш, що офіційно проголошений намір України про інтеграцію в Європейський Союз, передбачає реформування податкової системи України в контексті наближення до Європейського Союзу.

Податок на прибуток із суб'єктів підприємницької діяльності в Україні справляється згідно із Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Ставка податку на прибуток залишалася до 2004 року незмінною – 30%, але змінювався підхід до визначення об’єкта оподаткування, тобто прибутку. З 1 січня 2004 року ставка податку на прибуток встановлена в розмірі 25% згідно з Законом України „Про внесення змін у Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” №349-IV, від 24.12.2002р.

Прибуток платників податку включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковуються за ставкою25% до об’єкта оподаткування (ст. 10, п. 10.1). Існують і інші ставки оподаткування (Таблиця 2.2).

До введення Закону „Про оподаткування прибутку підприємств” №283/97-ВР, від 22.05.1997р. об’єктом оподаткування вважався балансовий прибуток підприємства, що являв собою загальну суму прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період,одержаний як на території України,її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами, відображений у його Балансі, який включав прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), у тому числі продукції допоміжного та обслуговуючих виробництв, що не мали окремого Балансу в реалізації основних засобів, нематеріальних активів, цінних паперів,валютних цінностей та інших видів фінансових результатів, матеріальних цінностей, а також прибуток від орендованих (лізингових) операцій, роялті, прибуток від позареалізаційних операцій. З введенням у дію Закону України №283/97-ВР з’явилося поняття „податковий облік”.

Таблиця 2.2

Ставки податку на прибуток підприємств

Ставка | Оподатковується:

25% | Прибуток платників податку, включаючи підприємства,засновані на власності окремої фізичної особи

Доходи неприбуткових організацій, отримані протягом звітного (податкового)року ізджерел в виляді пасивних доходів, на кінець першого кварталу наступногоза звітним року перевищують 25% від загальних валових доходів, отриманих протягом такого звітного (податкового) періоду (п. 7.11.9 ст. 7)

15% | Дохід резидента або постійного представництва нерезидента або уповноваженої ним особи зджерелом його походження з України від впровадження господарської діяльності (п. 13.2. в інших виипадках п. 13.6)

6% | Сума доходів нерезидентів, яка виплачується резидентами як оплата вартості фрахту. Базою оподаткування є базова ставка такого фрахту (п. 13.5 ст.