У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


бізнесу та доходів нерезидентів; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів.

4. Сплату вартості торгових патентів, яка враховується у зменшення податкових зобов'язань платника податку.

5. Сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

6. Утримання органів управління об'єднань платників податку, включаючи утримання холдингових компаній, які є окремими юридичними особами.

7. Виплату дивідендів.

8. Виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

9. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, не підтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раз.

3.3. Порядок визначення суми амортизації

Амортизація основних фондів та нематеріальних активів – поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань.

Амортизації підлягають витрати на:

на придбання основних фондів. та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайнятті на виготовленні таких основних фондів;

проведення всіх видів ремонтних робіт, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

капітальні поліпшення землі, на пов’язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та ін..

Не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування:

витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й жилих будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів;

витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;

витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів;

витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

Під терміном „основні фонди” слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Групи основних засобів:

1 група - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, у тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

2 група – автомобільний транспорт та вузли (запасні частини до нього; меблі); побутові електричні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

3 група – будь які інші основні засоби, не включені до груп 1, 2, 3;

4 група – електронно-обчислювальні машини, інші машини для електронного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість МШП.

Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду. Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації (Таблиця 3.1) до балансової вартості груп основних фондів на початок розрахункового кварталу.

Таблиця 3.1

Норми амортизації на податковий квартал

Група основних засобів | Норми амортизації

1 група

2 група

3 група | 2%

10%

6%

4 група | 15%

Амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 провадиться до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля.

Амортизація основних фондів груп 2, 3 і 4 провадиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

4 Порядок складання Декларації про податок на прибуток

Декларація з податку на прибуток підприємства - одна з найголовніших форм звітності платників податків перед органами державної податкової служби (Таблиця 4.1).

До декларації передбачено десять додатків, з них: 7 додатків квартальних та 3 річних. Додатки не подаються у випадку коли рядок декларації, що відповідає додатку, не заповнюється.

Декларацію та додатки до неї необхідно подавати до органів державної податкової служби всім платникам податку на прибуток, крім страховиків та банків, для яких установлено окремі порядки складання декларацій.

Декларація з податку на прибуток підприємства та додатки до неї подаються платником незалежно від того, чи виникло у нього у звітному періоді податкове зобов'язання.

Починаючи з податкового періоду (перший


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12