Лімітом кредитування називається загальна сума коштів, яку банк може надати своєму банку-партнеру у вигляді кредиту без забезпечення.

Коректнішим та ефективнішим є підхід, коли аналізується взагалі якомога більша кількість банків. Це дає мож-ливість уникнути тих ситуацій, коли несподівано виникає потреба в укладанні певної кредитної угоди з банком, який не є постійним партнером. У таких випадках у банку будуть часто виникати си-туації, коли він втрачатиме певний дохід унаслідок неможливості укладання певних угод. Аналіз усієї банківської системи дає більш глибоке та об'єктивне уявлення про її функціонування в цілому і дає змогу докладніше з'ясувати проблеми, які існують на сього-дні у банках, та збільшує ймовірність уникнення можливих фі-нансових криз на міжбанківських ринках.

Ефективність лімітування міжбанківського кредиту насамперед залежить від обраної методики аналізу фінансового стану банку-позичальника. Проблема дистанційного фінансового аналізу бан-ків полягає в обмеженості фінансової інформації, яка обумовлена комерційною таємницею, та у відсутності єдиних підходів до ме-тодики проведення такого аналізу.

Завершальним етапом аналізу міжбанківських кредитів є обґрунтування ефективності та доцільності використання цього ви-ду ресурсів. Для оцінювання доцільності залучення міжбанківсь-ких кредитів насамперед необхідно зіставити вартість залучених міжбанківських ресурсів і вартість коштів на поточних та інших рахунках, депозитних вкладах, коштів у розрахунках, вартість операцій з цінними паперами.

Вартість ресурсів визначається у процентах і розраховується за формулою:

Вартість ресурсів = Витрати на придбання ресурсів / Середньорічні залишки * 100%.

Для оцінювання обґрунтованості залучення міжбанківських кредитів також важливо зіставити вартість залучених коштів на міжбанківському ринку з вартістю розміщених коштів, якщо ці кошти банку мобілізуються за вищою ціною, ніж витрачаються, то таке залучення коштів неефективне. Але якщо ресурси реалізуються за вищою ціною і скороченими строками, то це приноситиме банку певний дохід.

Для ресурсного регулювання банки щоденно складають розрахунковий платіжний баланс, на підставі якого зіставляються подальше надходження коштів і суми належних до виконання зобов’язань. У випадку негативного сальдо платіжного балансу необхідно залучити додаткові кредитні ресурси (це може бути міжбанківський кредит); у разі позитивного сальдо залишок може бути запропонований для здійснення реалізації на міжбанківському ринку[22, 26].

3 ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ОРГАНІЗАЦІЇ МІЖБАНІКВСЬКИХ РОЗРАХУНКІВ

Для вдосконалення власної платіжної системи, розглянемо зарубіжний досвід на прикладі платіжної системи Нідерландів.

З одного боку, платіжна система Нідерландів може вважатися класичною для розвиненої країни, з іншого — це осередок новітніх технічних і технологічних рішень, які щодня забезпечують обробку майже десяти мільйонів платежів на десятки мільярдів євро. Всі ланки системи знаходяться під ретельним наглядом центрального банку — Банку Нідерландів, що викликає схвалення й довіру фінансових кіл і суспільства усередині країни та за її межами.

До інфраструктури платіжної системи Нідерландів входять:

- центральний банк із чотирма відділеннями;

- близько 70 комерційних банків;

- Interpay — автоматизована розрахункова палата масових платежів, заснована на клірингу;

ТОР — система міжбанківських розрахунків Банку Нідерландів, що разом із платіжними системами інших центральних банків Європейського Союзу входить до системи TARGET.

Внутрішні трансакції, які щоденно обробляються системами Interpay і TOP, розподіляються так:

Interpay (роздрібні платежі):

6 млрд. євро (15 %),

9 000 000 трансакцій (> 99 %),

середня сума платежу — 600 євро;

ТОР (розрахунки великими сумами):

34 млрд. євро (85 %),

13 000 трансакцій (< 1 %),

середня сума платежу — 3 млн. євро.

Автоматизована система міжбан-ківських розрахунків Банку Нідер-ландів ТОР розпочала роботу в 1997 році. Центральний банк — і власник, і оператор системи. Її назва не є абревіатурою, вона відповідає тій вер-ховній ролі, яку ТОР відіграє у платіжній піраміді Нідерландів. Система створена для міжбанківських розрахунків великими сумами, але може бути використана банками також для невеликих клієнтських платежів. Роз-рахунки ведуться в євро.

ТОР належить до систем валових розрахунків у реальному часі (RTGS), а це означає, що кожний платіж виконується індивідуально, негайно та є невідкличним. Отже, банки можуть бути впевнені, що отримані гроші цілком у їх розпорядженні (ще кажуть, що платіж є остаточним).

Учасники ТОР

ТОР призначена для обслуговування обмеженого кола учасників. Умовами участі в системі є належність установи до певного типу та розпорядження Європейського центрального банку. Для участі в ТОР необхідно відкрити рахунок у Банку Нідерландів, що не дозволяється фізичним особам і нефінансовим установам.

Учасниками ТОР можуть бути:

уряд та урядові установи.

Деякі власники відкритих у Банку Нідерландів рахунків не є прямими учасниками TOP, але Банк Нідерландів виконує їх доручення. Це, наприклад, центральні банки країн Європейського Союзу та інших країн, міжнародні й міжурядові установи [27].

Види платіжних операцій

TOP пропонує високоякісні платіжні послуги для задоволення різноманітних потреб користувачів. Деякі з послуг характеризують саме фінан-сову систему Нідерландів. Кожний вид платіжної операції має унікальну ознаку, за якою його легко відрізнити. Система виконує такі види платіжних операцій.

- Розрахунки за операціями, обумов-леними цілями монетарної політики.

Як центральний банк країни — члена Європейського Союзу Банк Нідерландів утілює монетарну політику Європейського центрального банку. Головний інструмент цієї політики — вимоги до кредитних установ щодо обов'язкового резервування коштів на рахунку в Банку Нідерландів.

Крім того, учасники ТОP за допомогою системи задовольняють стандартні потреби у кредитах, депозитах та здійснюють операції на відкритому ринку.

- Транскордонні платежі через TAR-GET.

ТОР — одна із п'ятнадцяти націо-нальних платіжних систем, яка разом з іншими RTGS-системами країн — учасниць Європейського валютного союзу та платіжним механізмом Європейського центрального банку утво-рює TARGET (транс’європейську платіжну систему валових розрахунків у режимі реального часу в євро). До-ступ до системи ТОР є достатньою умовою