іншу сферу грошового обігу. Очевидно, що саме готівка забезпечує людині зручність, зв'язана з тим, що необхідні для покупки засобу лежать у нього в кишені, і йому немає необхідності при кожній покупці ходити в банк. Однак збереження грошей у виді готівки позбавляє людини можливості одержувати відсотки по внеску. Отже, треба зважити переваги і недоліки готівки і вирішити, скільки ж готівки треба мати на руках, а скільки -покласти в банк.
Модель керування наявною грошовою масою була розроблена в 50-х роках економістами У.Баумолем і Дж.Тобином і одержала назву — модель Баумоля-Тобина. Відповідно до цієї моделі можна визначити оптимальне число відвідувань чи банку оптимальну суму готівки виходячи зі співвідношення збитків у виді неодержаного на цю суму банківського відсотка і вартісної оцінки економії часу від більш рідких походів у банк. Припустимо, що ви вирішили витратити за рік Y грошових одиниць. При допущенні сталості цін у вас є кілька варіантів поводження: 1) зняти всю суму в грошевих одиницях з рахунка і тримати її у виді готівки на руках протягом усього року; 2) знімати суму в Y грошових одиниць з рахунка частинами протягом року. Який варіант ви зволієте? Очевидно, у першому варіанті значними будуть втрати у вигляді неодержаного відсотка по внесках, у той же час у другому варіанті при відвідуванні банку більш одного разу зростають витрати, зв'язані із самим відвідуванням банку (дорога в банк і назад, утрата часу на стояння в можливій черзі в банку і т.п.), тобто «витрати стоптаних башмаків». Якщо ви вибираєте другий варіант, то виникає питання про оптимальну середню кількість готівки на руках і оптимальному числі відвідувань банку.
Середня кількість готівки на руках у першому варіанті протягом року буде Y: 2 (Y ден. ед. на початку року, 0 — наприкінці року), кількість відвідувань банку — одне. Якщо ви два рази в рік відвідаєте банк і знімете суму в Y / 2 ден. ед. два рази, то середня кількість грошей на руках протягом року буде Y/4(Y/2 — на початку року і 0 — наприкінці року). Якщо ви чотири рази відвідаєте банк і знімете суму в Y/ 4 ден. ед. чотири рази в рік, то середня кількість готівки на руках протягом року буде Y/ 8 і т.п. При N походах у банк і знятті щораз сум у Y/ N ден. ед. середня кількість готівки на руках протягом року буде Y/2N ден. ед
Чим менше буде сума в Y/ 2N ден. ед., тим менше будуть втрати у вигляді недоотриманого відсотка по можливому внеску, але тем більше будуть витрати, пов’язані з відвідуванням банку Нехай «витрати стоптаних башмаків» на одне відвідування банку складуть F ден. ед., а ставка відсотка по внеску — і, тоді втрати у вигляді недоотриманого відсотка по внеску будуть дорівнюють добутку середньої величини готівки на руках протягом року на процентну ставку: Y /2N х і. Загальна сума витрат на відвідування банку — F х N. Тоді сукупні витрати будуть рівні:
З = Y/2N х і +FN
Графічне відображення залежності сукупних витрат від суми недоотриманого відсотка і витрат на відвідування банку представлене на малюнку.
(число відвідувань банку) Сукупні витрати збереження грошей
Населення має готівки на руках тим більше, чим вище витрати, зв'язані з відвідуванням банку (F), більше сума, що людина запланувала витратити протягом року (Y), і чим менше процентна ставка (і).
Модель Баумоля-Тобина можна використовувати також при виборі оптимального варіанта розподілу багатства на активи в грошовій формі і на негрошові активи у формі акцій і облігацій. У цьому випадку і — різниця доходів від збереження багатства у виді грошових і не грошових активів, а F- витрати на перетворення не грошових активів у грошові (наприклад, витрати на брокерські послуги), а N- кількість таких перетворень у рік.Крім того, модель Баумоля-Тобина показує, що попит на готівку прямо пропорційний доходу (Y) і назад пропорційний ставці відсотка (і). Грошовий обіг у його різних формах регулюється економічним законом, що виражає економічну залежність між масою товарів, рівнем їхніх цін і швидкістю звертання грошей.
.
|
Література
1.Абрамова М.А. Александрова Л.С. Финанси. Денежный оборот и кредит .-М.: ИМПЭ, 2000
2.Антонов И.Г. Пессель М.А. Денежный оборот и кредит и банки.-М.: Финстантинформ, 2001
3. Банківську операції. Під ред. А.М. Мороза. К.: КНЕУ, 2000.
4.Бункина М.К. Деньги Банки. Валюта. Учебное пособие.М.:АТ Диас, 2004
5.Поляков В.П. Основы денежного обращения и кредита..- М. Инфра –М.,2005
6. Харрис Л. Денежные теории..-М.,1990.
7.Хикс Дж. Стоимость капитала./ Пер з англ.-М.: Прогрес, 2003
10. Куль А.Н. Еволюція грошей .-М.: Фінанси і статистика, 2005
План
.1. Державний влив на ринок праці................................................................2
.2. Зведений баланс ринку праці.......................................................................8
.3. Державне регулювання ринку праці, зайнятості та умов праці................10
1. Державний влив на ринок праці.
У країнах, які перебувають у стадії формування ринкових відносин, коли елементи інфраструктури ринку праці ще не діють достатньо ефективно не відпрацьований механізм громадського та інституціального регулюван-ня, застосовують державне регулювання ринку праці, зайнятості та умов праці.
Ринком праці називають систему відносин між роботодавцями і працездатним населенням, які передбачають переговори між ними, ук-ладання трудових договорів (контрактів) щодо умов та кількості праці, заробітної плати тощо.
Ринок праці - складова частина ринкової економіки. Розрізняють два ринки праці: зовнішній і внутрішній. На зовнішньому ринку праці реалі-зуються пропозиції і попит на працю між підприємствами, з одного боку, і працездатними громадянами, з іншого; на внутрішньому - між