За даними Держкомстату України, основна частина працездатного на-селення країни (майже 75%) зайнята в галузях матеріального виробницт-ва, переважно в промисловості та сільському господарстві. Після десяти-річного зниження впродовж 2001-2006 рр. проявила себе тенденція збільшення чисельності зайнятих у будівництві та будівельній індустрії, що пов'язано з нарощуванням темпів житлового будівництва в країні.

Зазнала помітних змін структура зайнятих за формами власності. Так, зайнятість у приватному секторі, яка виникла в 1994 р., постійно зростає; на підприємствах державної змішаної форми власності показники зайня-тості зменшились, однак підвищилися у господарських товариствах (акц-іонерні товариства, ТзОВ, повні товариства, командитні товариства та ін.) та на підприємствах з власністю іноземних держав.

Зайнятість населення, яке проживає на території України, забезпечує держава, здійснюючи політику розвитку підприємництва та створення нових робочих місць.

Так, наприклад, Президент України В. А. Ющенко проголосив програму створення протягом п'яти найближчих років 5 млн нових робочих місць. У 2006 р. таких місць збільшилось на 890 тис.

В умовах ринкового господарювання фактор зайнятості населення с визначальним у формуванні соціально-економічного становища країни в цілому і кожної людини зокрема. Тому однією з найважливіших функцій державного управління є вивчення і відповідне регулювання процесів зай-нятості населення.

В Україні ці функції регулюються Законом України «Про зайнятість населення», який визначає правові, економічні та організаційні положення щодо регулювання зайнятості населення та його захисту від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами консти-туційного права на працю. Ці положення є основою регулювання зайня-тості населення не лише на загальнодержавному, а й на регіональному рівнях.

Принципи державної політики України щодо регулювання зайнятості населення

- забезпечення рівних можливостей усім громадянам у реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів і суспільних потреб; ->* координація діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямами еко-номічної і соціальної політики на основі державних та регіональних про-грам зайнятості;

- співробітництво професійних спілок, асоціацій підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів з органами державного уп-равління в розробці, реалізації та контролі виконання заходів щодо за-безпечення зайнятості населення. Механізм регулювання зайнятості населення має такі складові:

- розробка загальнодержавної та регіональної програм зайнятості;

- організація і забезпечення ефективного функціонування державної служ-би зайнятості;

- участь підприємств, установ і організацій у реалізації державної полі-тики зайнятості;

Функціонування Державного фонду зайнятості населення; професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка незай-нятих громадян;

надання компенсацій громадянам, що втратили роботу або проходять перекваліфікацію; контроль державних органів влади за дотриманням законодавства Ук-раїни про зайнятість населення.

. Державне регулювання ринку праці, цін і тарифів, рівня життя населення. При розв'язанні багатьох проблем зайнятості та безробіття важливі функції покладаються на Державну службу зайнятості, її діяльність здійснюється під керівництвом Міністерства праці і соціальної політики та виконкомів Рад народних депутатів. Вона фінансується з Державного фонду сприяння зайнятості і звільняється від сплати податків, митних та інших зборів, що вносяться до бюджету. функції державної служби зайнятості

- аналіз та прогноз попиту і пропозиції на робочу силу, інформування населення й державних органів управління про стан ринку праці;

- консультування громадян, власників підприємств, установ про мож-ливість отримання роботи і забезпечення робочою силою, про вимоги до професій та з інших питань, що є корисними для сприяння зайнятості населення;

- здійснення обліку вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань працевлаштування;

- надання допомоги громадянам, які звертаються з питань працевлаш-тування;

- надання допомоги громадянам у доборі відповідної роботи, а власни-кам - У підборі потрібних працівників;

- організація при потребі професійної підготовки і перепідготовки гро-мадян у системі служби зайнятості та в інших установах;

- реєстрація безробітних і надання їм допомоги, в тому числі грошової;

підготовка перспективних і поточних програм зайнятості та заходів щодо соціального захисту різних груп населення від безробіття.

Світовий досвід засвідчує, що певний відсоток безробіття існує завж-ди.

Державна програма зайнятості передбачає заходи з

-. надання допомоги громадянам у їхньому працевлаштуванні;

- організації роботи з професійної підготовки кадрів;

- участі у профорієнтаційній роботі;

- сприяння створенню робочих місць;

- організації громадських оплачуваних робіт.

Деякі функції з регулювання ринку праці виконує Міністерство еконо-міки та його управління, департаменти економіки місцевих державних ад-міністрацій. Вони аналізують і прогнозують кількість населення, склада-ють баланс трудових ресурсів, з метою виконання програм економічного і соціального розвитку, вживають заходи щодо забезпечення зайнятості та соціального захисту населення. Розподіл трудових ресурсів за видами зайнятості відображає тенденції, що складаються у процесі їхнього відтво-рення. Зведений баланс трудових ресурсів містить інформацію про їхній склад і використання у середньорічному обчисленні.

2. Зведений баланс ринку праці

Повніше ринок праці характеризує зведений баланс ринку праці. Інфор-мацією для його складання є розрахункові баланси ринку праці, що їх роз-робляють обласні служби зайнятості на підставі даних підприємств і органі-зацій та виконкомів міських Рад і районних держадміністрацій. В балансі ринку праці визначають очікувану кількість незайнятого населення.

У балансі також обчислюють наявні вакансії, новостворювані робочі місця тощо. Визначають кількість осіб, яку скеровують на навчання, пере-навчання і підвищення кваліфікації.

- особи, які вперше шукають роботу;

- жінки, які мали тривалу перерву в роботі, пов'язану з доглядом за малолітніми дітьми;

- працівники, звільнені з підприємств і організацій унаслі-док зміни профілю, обсягів виробництва й організації праці;

- інваліди ІІІ групи;

- військовослужбовці, звільнені з армії тощо.

належать ос незайнятого населення

Світовий досвід засвідчує, що певний відсоток незайнятого працездатного населення (безробітних)