У загальному вигляді звіт про прибутки та збитки комерційного банку можна подати так:

Табл.2.6.1. Звіт про прибутки та збитки

Доходи |

Витрати

Процентні доходи |

Процентні витрати

Комісійні доходи |

Комісійні витрати

Результат від торговельних операцій

Інші банківські операційні доходи |

Інші банківські операційні витрати

Інші небанківські операційні доходи |

Інші небанківські операційні витрати

Зменшення резервів за заборгованістю |

Відрахування в резерви

Непередбачені доходи |

Непередбачені витрати

Прибуток (збиток) до сплати податку

Податок на прибуток

Чистий прибуток (збиток)

Як уже зазначалося, статті доходів і витрат ураховуються та оці-нюються в момент продажу активу або в міру надання послуг. Усі доходи і витрати установи, що відносяться до звітного періоду, ма-ють відображатися у цьому самому періоді незалежно від того, коли були отримані або сплачені кошти. Витрати та доходи, пов'язані з цими витратами, мають відбиватися у бухгалтерському обліку в один і той самий звітний період.

Згідно з Законом України «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сукуп-ність усіх доходів має назву «валові доходи», а сукупність витрат — «валових витрат». Виходячи з цього, при визначенні прибутку, що оподатковується, валовий дохід комерційного банку за звітний період зменшується на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Важлива особливість: розрахунок оподатковуваного прибутку без-посередньо не пов'язаний з формуванням балансового прибутку комер-ційного банку як платника податку. З цього приводу комерційними банками здійснюються два виду обліку: фінансовий та податковий.

Податковий облік ведеться з метою накопичення даних про валові доходи та валові витрати комерційного банку і використовується для складання податкової звітності (декларації про прибуток банківської установи та додатків до неї), а фінансовий облік — для складання звіту про прибутки та збитки, тобто для визначення фінансового результату.

Порядок ведення податкового обліку визначається банком само-стійно відповідно до зазначеного закону, порядок ведення фінансо-вого обліку визначається Національним банком України.

До статистичної звітності належить звітність про кредитні та депозитні операції у іноземній та національній валюті, процентні ставки, операції з цінними паперами тощо. На базі статистичного обліку складається звітність про внутрішній аудит, взаємовідносини з правоохоронними органами й таке інше.

До офіційної звітності належить місячна (до щомісячних форм звітності, які контролюються відповідними регіональними управліннями Національного банку України, належать:- форма N 1-КБ "Баланс комерційного банку" (щомісячна); - форма N 611 "Звіт про дотримання економічних нормативів"; - форма N 11 "Балансовий звіт комерційного банку"; - форма N 301 "Звіт про кредитний портфель"; - форма N 341 "Звіт про залишки за депозитами"; - форма N 542 "Звіт про дотримання нормативів відкритої валютної позиції"), квартальна, піврічна, річна звітність.

Оперативну звітність складають щоденно (до щоденних форм звітності належать: - форма N 1Д-КБ "Баланс комерційного банку"; - форма N 540 "Звіт про відкриті валютні позиції"; - форма N 618 "Звіт про залишки за валютними рахунками в офшорних зонах і країнах, засобом платежу яких є неконвертована валюта"), потижневе й подекадне, яка формується за оперативними даними.

Облік і звітність Дирекції здійснюється згідно з єдиними правилами бухобліку в банках на базі комплексної автоматизації й комп'ютеризації в порядку, встановленому керівними органами банку. Дирекція веде постійний облік здійснюваних банківських операцій, забезпечує контроль за їх виконанням, складає і своєчасно подає відповідним органам передбачену чинним законодавством і нормативними документами банку бухгалтерську та іншу звітність .

Операційний рік Дирекції починається 1 січня і закінчується 31 грудня. Річний звіт Дирекції із звітом про прибутки і збитки подається Правлінню банку.

Дирекція здійснює нагляд за діяльністю підзвітних їй установ. Перевірки діяльності Дирекції можуть здійснюватись НБУ та іншими органами відповідно до чинного законодавства.

Взаємовідносини банку з підприємствами та організаціями

Головними ланками кредитної системи є банки та кредитні установи, що мають ліцензію Національного банку України, які одночасно виступають у ролі покупця і продавця існуючих у суспільстві тимчасово вільних коштів.

Комерційні банки, що мають відповідну ліцензію Національного банку України на право проведення операцій з валютними цінностями, можуть виступати в ролі покупця і продавця тимчасово вільних коштів в іноземній валюті.

Банківська система шляхом надання кредитів організує й обслуговує рух капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери виробництва та обігу, де виникає дефіцит капіталу.

3.1. Класифікація кредитів комерційних банків

Банківський кредит – це вид економічних відносин, в процесі яких банки надають позичальникам грошові кошти на умовах їх повернення, строковості, платності та цільової спрямованості під забезпечення, передбачене чинним законодавством та погоджена строками.

Види банківського кредиту

Кредити, які надаються банками, поділяються:

за строками користування

а) короткострокові – до 1 року,

б) середньострокові – до 3 років,

в) довгострокові – понад 3 років.

Строк кредиту, а також відсотки за його користування (якщо інше не передбачено умовами кредитного договору) розраховуються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позичкового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та відсотків за його користування.

Короткострокові кредити можуть надаватись банками у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв”язку із витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді.

Середньострокові кредити можуть надаватись на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень.

Довгострокові кредити можуть надаватись для формування