врахування вірогідності відхилення реальних характеристик від їх запланованого рівня

оперативна (відповідно до обраної стратегії і тактичної варіабельності кон”юктури ринку) реструктуризація інвестиційного портфеля

формування портфеля з урахуванням конкретного стану макро- та мікросередовища (розвитку ринку цінних паперів, періоду їх обігу, статистичних характеристик ринку, коливань процентних ставок тощо).

Головним завданням банківського менеджменту виступає вибір ефективної інвестиційної стратегії з наявних альтернативних варіантів – спосіб найбільш вигідного розміщення банківських ресурсів, який дозволяє одержати максимальний доход при забезпеченні прийнятного рівня ризику.

Найбільш розвинутими об”єктами інвестування в цінні папери виступають акції та облігації. Акції характеризуються такими видами вартості, як номінальна, емісійна, балансова, курсова, ліквідаційна.

Номінальна вартість – це ціна, вказана на бланку акції.

Емісійна вартість – це ціна, за якою здійснюється продаж акцій на первинному фондовому ринку.

Балансова вартість – це ціна, що дорівнює частці власного капіталу емітента, яка припадає на одну акцію.

Ліквідаційна вартість – це ціна, що може бути визначена в момент ліквідації підприємства-емітента.

Курсова вартість – це ціна, за якою акції котируються на вторинному ринку цінних паперів.

Облігації як боргові цінні папери мають номінальну, викупну та курсову вартість.

Номінальна вартість – це ціна, що вказується на бланку облігації та використовується як база для нарахування процентів.

Викупна вартість – це ціна, за якою емітент здійснює викуп облігації після закінчення терміну її обігу.

Курсова вартість – це ціна котирування облігації на вторинному фондовому ринку.

Менеджери банків при плануванні та проведенні конкретних інвестиційних операцій мають враховувати специфіку функціонування вітчизняної фінансової системи, що характеризується перш за все поточним станом законодавчої та нормативної бази, переважно короткостроковим характером інвестування, багаторазовими змінами ролі, прав та обов”язків як учасників фондового ринку, так і органів державного контролю та нагляду, нестабільністю макроекономічної ситуації у середньо- та довгостроковому аспекті в цілому.

4 Взаємовідносини зі страховими компаніями

Страхування – це різновид громадянсько-правових відносин стосовно захистумайнових інтересів громадян та юридичних осіб у випадку настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або дійсним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляіхом сплати фізичними та юридичними особами страхових платежів.

Немає жодного банку на Україні, який не користувався б послугами страховиків. Це зумовлено як наявністю законодавчого примусу до окремих видів страхування (обов’язкове страхування), так і наявністю ризиків, пов’язаних зі специфікою діяльності банковских установ, страхування від яких хоча й добровільне, але є розповсюдженим по всій банківській системі України.

Для оформлення відносин між банком та страховою компанією складається договір страхування.

Договір страхування – це письмова угода між страховиком тва страхувателем, згідно з якою страховик бере на себе обов’язки принастанні страхового випадку сплатити страхову суму або відшкодувати завдану шкоду у рамках страхової суми страхувателя або іншої особи, визначеної страхувателем, чи на користь якої укладено договір страхування, а страхуватель зобов’язується сплачувати стахові платежі та виконувати інші умови договору.

У ЗОФАКБ “Укрсоцбанк” використовуються наступні види страхування:

Договір страхування ризику непогашення кредиту складається між страховою компанією та банком. Відповідальність страховика настає, якщо страхуватель не отримав обумовлену кредитним договором суму протягом певного часу принастанні терміну платежа, передбаченого кредитним договором або терміну, встановленого банком у випадку невиконання позичковцем умов кредитного договору.

На відміну від страхування ризику непогашення кредиту, договір страхування відповідальності позичковця за непогашення кредиту складається між страховою компанією та суб’єктами господарської діяльності – позичковцями. Об’єктом страхування виступає відповідальність позичковця перед банком, який надав кредит, за своєчасне та повне погашення кредитів, а також процентів за користування кредитом.

Відповідальність страхової компанії настає, якщо страхуватель не повернув банку-кредитору обумовлену кредитним договором суму в зазначений термін після настання моменту платежа, передбаченого кредитним договором, без факту його продонгації.

Недоліком страхування відповідальності позичковця за непогашення кредиту є те, що страхове відшкодування відбувається за заявою боржника. У випадку, якщо таку заяву не подано, добровільне відшкодування страховиками не здійснюється, але банк має право вирішувати це питання у претензійно-ісковому порядку.

Банки можуть мати лише одного страховика, тобто страхувати всі види ризіків в одній певній страховій компанії. ЗОФАКБ “Укрсоцбанк” укладено договір зі страховою компанією “ Укрсоцстрах”, відповідно до умов якого всі страхові послуги для банку надаються саме цією страховою компанією.

Банк надає будь-якій страховій компанії весь набір послуг, передбачений для юридичних осіб.

Слід зазначити, що на сучасному етапі співпраця банків зі страховими компаніями в Україні слаборозвинена, але має великі перспективи, реалізація яких зробить її більш вигідною як для одних, так і для інших.

5. Взаємовідносини по міжбанківським розрахункам

Здійснення розрахункових операцій за рахунками клієнтів забезпечується за допомогою системи міжбанківських розрахунків. Загальний регламент щодо організації та форми міжбанківських розрахунків визначає “Положення про міжбанківські розрахунки в Україні”, затверджено Постановою Правління НБУ № 65 від 21.03.1996

Міжбанківські розрахунки – це система безготівкових операцій зі списання та зарахування коштів на банківський рахунок за грошовими вимогами та зобов”язаннями, що виникають між банківськими установами чи їхніми клієнтами в процесі діяльності.

Всі міжбанківські розрахунки в Україні здійснюються через систему електронних платежів Національного банку України.

Система електронних платежів (СЕП) НБУ – це державна платіжна система, що забезпечує здійснення міжбанківських розрахунків