банку. Він призначений для покриття можливих збитків комерційного банку по проведених ним операціях. Наяв-ність резервного капіталу забезпечує сталість діяльності комерцій-ного банку, зміцнення його матеріальної та фінансової бази. У свою чергу, це сприяє підвищенню гарантій виконання банком своїх зо-бов'язань перед кредиторами і зменшує ймовірність банкрутства комерційного банку.
Резервний капітал утворюється в порядку, передбаченому зборами акціонерів (засновників), а його розмір установлюється звичайно у відсотках до статутного фонду комерційного банку і не може його перевищувати. Джерелом утворення резервного капіта-лу є відрахування від прибутку, розмір яких визначається вищим органом керування комерційного банку, але не менше від законо-давчо встановленого розміру
Нерозподілений прибуток— це джерело власного капіталу комерційного банку внутрішнього походження. Він утворюється як залишок прибутку після виплати дивідендів, відрахування в резер-вний та інші фонди комерційного банку. Оскільки розміри всіх від-рахувань, крім дивідендів, заздалегідь визначені, то залишок не-розподіленого прибутку за минулий період залежить головним чи-ном від розміру дивідендів, установленого загальними зборами ак-ціонерів. 3 метою підтримки встановленого співвідношення "влас-ний капітал — активи" комерційному банку нерідко доводиться ви-бирати між збільшенням розміру нерозподіленого прибутку й випус-ком нових акцій. Коли частина прибутку залишається в банку за-мість того, щоб бути розподіленою на дивіденди, акціонери вважа-ють, що ці утримані кошти дадуть їм необхідну ринкову прибутко-вість звичайних акцій. Однак тривале стримування дивідендів може привести до зниження ринкової вартості акцій. Тому комерційний банк постійно прагне зберігати баланс між виплатою достатніх ди-відендів акціонерам, щоб мати їхню підтримку, і реінвестуванням прибутків, щоб розвиватися й підтримувати ціну акцій на досить ви-сокому рівні.
Власний капітал комерційного банку може формуватися за допомогою випуску довгострокових незабезпечєних боргових зобов'язань, прикладом яких є облігації.
На відміну від акцій, облігації не дають права їхнім власникам на участь у керуванні комерційним банком, який їх випустив. Вони свідчать про надання власникам облігацій певних коштів у формі довгострокової позики. Власник облігації набуває права на одер-жання фіксованого прибутку по ній, а з настанням терміну пога-шення облігації емітент повертає власникові номінальну вартість цього цінного паперу
Варто враховувати, що. купуючи облігації, інвестори ризику-ють менше, ніж акціонери, оскільки у випадку неплатоспроможності комерційного банку кредиторам повертаються гроші.
Підводячи підсумок, слід зазначити, що перед комерційними банками стоїть важливе завдання — вибрати такий порядок формування власного капіталу, який при мінімальних витратах на утворення й функціонування забезпечував би виплату дивіден-дів акціонерам, створюючи цим умови для подальшого розвитку комерційного банку.
7.3 Операції по залученню вкладів і депозитів
Операції по залученню вкладів та депозитів (пасивні операції) є головним джерелом ресурсів банку.
Вклад — це кошти (у готівковій або безготівковій формі, у національній або іноземній валюті), передані в банк їхнім власни-ком або третьою особою за дорученням і за рахунок власника для збереження на певних умовах.
Вклади (депозити) класифікуються за різними ознаками:
Залежно від вкладника депозити прийнято розділяти на вклади фізичних осіб і депозити юридичних осіб.
Склад юридичних осіб неоднорідний, тому їх самих можна класифікувати залежно від виду товариства, форми власності. характеру інвестицій, інших характеристик.
Залежно від терміну й порядку вилучення депозити підрозді-ляються на вклади до запитання і строкові.
З погляду призначення депозити можна підрозділити на три групи:
до запитання;
строкові;
- ощадні.
Вклади до запитання призначені для здійснення поточних розрахунків, розміщуються в комерційних банках на поточних або контокорентних рахунках і можуть бути в будь-який момент ча-стково або цілком поповнені або затребувані.
При розміщенні коштів на поточному рахунку клієнт може зняти суму, яка не перевищує фактичного залишку. Навпаки, на контокорентному рахунку можливий як кредитовий, так і дебето-вий залишок, тобто власник рахунку може не тільки вилучити свій вклад, але й одержати на визначений час банківський кредит.
За своїм складом залишки на рахунках клієнтів неоднорі-дні і включають кошти:
на поточних рахунках;
на бюджетних рахунках;
на спеціальних рахунках по збереженню різних за своїм ці-льовим економічним призначенням коштів і фондів;
кошти в розрахунках;
на кореспондентських рахунках по розрахунках з іншими банками;
на деяких інших банківських рахунках,
Банк, обслуговуючи клієнтів, використовує кредитові залишки по їхніх рахунках шляхом проведення активних та інших операцій з метою одержання прибутку.
Вклади до запитання нестабільні, це обмежує можливість і сферу їхнього використання комерційними банками. Тому власни-кам поточних рахунків виплачується низький депозитний відсоток.
Строкові вклади — це кошти, розміщені в комерційному банку на строго визначений термін. Порівняно з вкладами до за-питання, які мають в основному короткостроковий характері вони вносяться на більш тривалі терміни.
Банк зацікавлений у залученні строкових вкладів, оскільки во-ни стабільні й дають можливість йому мати у своєму розпорядженні кошти тривалий час і відповідно збільшувати операційні прибутки від відсотків за кредит.
Той факт, що власник строкового вкладу може розпоряджати-ся ним тільки після закінчення заздалегідь обумовленого терміну, не виключає можливості дострокового одержання ним у комерцій-ному банку своїх коштів. При достроковому знятті вкладником коштів розмір виплачуваного відсотка по строковому вкладу перерахо-вується в бік істотного зниження і встановлюється в такому розмірі, як по вкладах «до запитання».
Однією з форм строкових вкладів є депозитні сертифікати. Депозитний сертифікат — це письмове посвідчення банку про внесення коштів, що надає право вкладникові на одержання після закінчення встановленого терміну депозиту й відсотків по ньому.
Депозитні сертифікати випускаються банками під визначений у договорі відсоток, на визначений строк або до запитання, іменні або на пред'явника,
іменні сертифікати обігу не підлягають, а 'їхній продаж (від-чуженість) іншим особам є недійсним.
Якщо власник термінового депозитного сертифіката вимагає повернути депоновані кошти раніше від установленого в ньому терміну, то йому виплачується знижений відсоток, рівень якого ви-значається на договірних