Курсова робота

з дисципліни: «Податкова система»

на тему

«»

Зміст

Вступ……………………………………………………………………..

Розділ 1. Характеристика земельного податку, його особливості……

1.1 Земельні відносини в Україні………………………………………

1.2 Особливості розрахунку та сплати земельного податку……………

1.3 Пільги по земельному податку…………………………………………

1.4 Оренда, як специфічний вид земельних відносин…………………..

Розділ 2. Практичні аспекти земельного оподаткування в Україні…….

2.1 Грошова оцінка земель………………………………………………...

2.2 Розрахунок суми земельного податку………………………………..

2.3 Визначення орендної плати…………………………………………..

2.4 Відповідальність платників за порушення земельного законодавства…………………………………………………………………

Висновки………………………………………………………………….

Список використаної літератури………………………………………..

Додатки

Вступ

Темою моєї курсової роботи є справляння плати за землю та її особливості в Україні. Актуальність даної теми полягає в тому що на сучасному етапі розвитку економіки земля стає одним з найцінніших і найстабільніших активів а оренда землі є просто невід’ємною складовою діяльності кожного суб’єкта господарювання оскільки це оптимальний вихід для тих хто не має можливості купити земельну ділянку але потребує її використання для здійснення своєї діяльності.

Метою написання цієї курсової роботи є поглиблення знань по темі земельного оподаткування та набуття практичних навичок для обчислення та сплати плати за землю. При опрацювання матеріалу, що стосується земельного оподаткування моїм завданням було вивчення теоретичних і практичних аспектів теми та ознайомлення з нормативно-правовими документами, що регулюють земельні відносини в Україні.

У першому розділі висвітлено питання, що стосуються характеристики земельних відносин на сучасному етапі розвитку, розрахунок земельного податку а також строки подання і сплати. Одним з важливих пунктів розділу є пільги по сплаті земельного податку, визначення суб’єктів які мають права на ці пільги. Розкрито суть та значення оренди як форми користування землею.

Що ж до другого розділу, то він стосується практичної сторони плати за землю, зокрема: проведення грошової оцінки земель та відповідно визначення суми земельного податку. Оскільки елементом першого розділу є характеристика оренди, то відповідно в другому наведено розрахунок орендної плати.

При написання курсової роботи були використані нормативні акти, закони, підручники, посібники, методичні матеріали, офіційні періодичні видання податкових органів а також інші періодичні видання, що стосувалися даної теми.

1.1 Земельні відносини в Україні

У даний час для дуже багатьох підприємств і підприємців актуальними є питання, пов'язані із земельними відносинами в різних їх проявах. Тут і оформлення тих або інших прав на землю під вже існуючими об'єктами, це і отримання землі під нове будівництво, це, нарешті, сплата земельного податку і орендної платні за займані земельні ділянки.

Треба сказати, що наше земельне законодавство знаходиться у процесі становлення, і внаслідок цього на практиці виникає ще безліч питань, пов'язаних із землею. В цій публікації ми поговоримо про земельне законодавство, а також розкажемо про те, хто і які права може мати на землю.

Основоположним нормативним актом, регулюючим земельні відносини, є Земельний Кодекс України, який набув чинності з 1 січня 2002 р. В частині, не врегульованій Земельним кодексом, земельні відносини регулюються і Цивільним кодексом України, який набув чинності з 1 січня 2004 р. Кажучи про акти земельного законодавства, не можна не сказати ще про Закон України від 06.10.1998 р. № 161-IV «Про оренду землі», в редакції від 02.10.2003 р. № 1211-IV (далі - Закон про оренду землі) яким регулюються правила гри відносно оренди землі. Це основні нормативні акти свого роду кістяк регулювання земельних відносин.

Існує ще і досить важкуватий пласт підзаконних нормативних актів, про які ми говоритимемо при детальному розгляді тих або інших аспектів земельних відносин.

Відповідно до норм Земельного кодексу громадянам і юридичним особам земля може належати або на праві власності, або ж на праві користування, яке, у свою чергу, включає право постійного користування і оренду.

Земельним кодексом передбачено три форми власності на землю: приватна, державна і комунальна. Всі землі, окрім земель, віднесених до земель оборони, можуть мати ці три форми власності (землі оборони можуть знаходитися в державній або комунальній власності).

Суб'єктами права власності на землю є:

1. Громадяни України, які можуть мати землю на праві приватної власності.

2. Іноземні громадяни і особи без громадянства, які можуть мати в приватній власності земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також за межами населених пунктів, у випадку якщо на даній земельній ділянці розташовано нерухоме майно, що є власністю такого громадянина.

3. Юридичні особи, засновані громадянами і іншими юридичними особами України, які можуть придбавати в приватну власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності. При цьому несільськогосподарські підприємства можуть придбавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення тільки для ведення підсобного господарства.

Зверніть увагу, що з даного положення Земельного кодексу можна зробити висновок про те, що неприбуткові організації землю придбати не можуть, оскільки вони не здійснюють підприємницької діяльності, яка автоматично має на увазі під собою отримання прибутку. В той же час має місце і така практика, коли право власності на землю признається за неприбутковими організаціями, але тільки на підставі рішення суду.

Крім того, неясним залишається статус і тих юридичних осіб, які хоча і зареєстровані на території України, але мають 100% іноземний капітал. Їм також часто відмовляють в оформленні права власності на землю, що є підставою для додаткових судових розглядів.

4. Іноземні юридичні особи і спільні підприємства (перед підприємства, які разом з резидентами мають у складі засновників іноземні підприємства і громадян), які мають право придбавати в приватну власність земельні ділянки несільськогосподарського призначення:

- у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна і для споруди об'єктів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні;

-