Друге важливе питання — зменшити наявні втрати бюджету через на-дання економічно необгрунтованих пільг юридичним і фізичним особам. Органи місцевого самоврядування цього року надали 1281 платнику — юридичній особі пільги на суму 6,1 млн. грн. та 7,9 тис. платникам — фі-зичним особам на суму 1,2 млн. грн. Так, у Луцьку Волинської області всім землекористувачам надано пільги на 3,9 млн. гривень. У Києві звіль-нені від сплати земельного податку ринки комунальної власності, хоч во-ни й не збиткові.

Слід також з'ясувати доцільність і ефективність надання пільг за чинним законодавством і подати пропозиції щодо їх обмеження. Лише внаслідок пе-регляду пільг для спеціалізованих санаторіїв у Автономній Республіці Крим річні втрати бюджету скоротилися на 2,4 млн. грн. Обсяг таких пільг для фі-зичних осіб перевищує нараховану суму земельного податку на 4,9 млн. грн., або на 19,6 % (нараховано 26,2 млн. грн., сума пільг — 31,1 млн. грн.).

Третє питання — посилити контроль із боку податкових органів за пра-вильністю обчислення платниками земельного податку, забезпечити своєчасну його сплату. З огляду на це є необхідність запровадити системну практику спеціальних ґрунтовних перевірок (на викуплені будівлі й споруди, їх частини, а також у підприємствах і організаціях залізничного транспорту донараховано і стягнено 2,5 млн. грн.).

Подібні перевірки доцільно провести також на підприємствах і в органі-заціях, що здійснюють експлуатацію ліній електропередачі та зв'язку, теле- і радіоцентрів, ретрансляційних телевізійних станцій, оптової і роздрібної тор-гівлі пально-мастильними матеріалами, юридичних і фізичних осіб, яким на-дано дозволи на розміщення об'єктів торгівлі й сфери побуту тощо. Одно-часно слід перевірити повноту обліку платників орендної плати за землю і правильності визначення в угодах її розмірів (нині обсяг цієї плати стано-вить 16,7 млн. грн., або 2,7 % до надходжень земельного податку), сплати зе-мельного податку за виділені земельні ділянки громадянами, які не прожи-вають на території відповідних рад.

З іншого боку, хиби в обчисленні й сплаті податку поки що масові. У Києві, Одеській і Дніпропетровській областях, в Автономній Республіці Крим, де приділяється належна увага контролю, порушення (неправильне застосування ставок, приховування земельних ділянок від оподаткування, невчасне подання платіжних документів тощо) виявляються у кожному другому-третьому госпоргані.

За 8 місяців поточного року перевірено майже 40 тис. юридичних осіб, порушення зафіксовано у 8 (кожному п'ятому) і донараховано 19,9 млн. грн., або 2 % до бюджетних призначень.

Причин цього чимало, але основна з них — недостатність заходів щодо роз'яснення чинного законодавства через засоби масової інформації й без-посередньо серед платників земельного податку шляхом проведення відпо-відних семінарів, узагальнення найхарактерніших порушень і відкритого ін-формування юридичних і фізичних осіб про те, як уникнути тих чи інших похибок.

Ще одне (четверте) важливе питання у справлянні плати за землю — на-явність тенденції до зростання заборгованості платників перед бюджетом. Станом на 1 вересня нинішнього року недоїмка становить 453 млн. грн., або 44 % від річних бюджетних призначень. Це в першу чергу стосується Дніп-ропетровської, Донецької, Запорізької областей та Києва, де її сума стано-вить 174 млн. грн., або майже 40 % від загальної суми недоїмки, а також тих областей, де питома вага недоїмки до річних бюджетних призначень най-більша: зокрема Черкаської — 80,6 %, Сумської — 79,4 % та Миколаївської -74,9 %. У тому числі недоїмка по фізичних особах становить 3,7 млн. грн., або 12,9 % від нарахованої суми податку.

Необхідно врахувати, що передбачається списання заборгованості по військових формуваннях за 2004 p., а також по підприємствах військово-про-мислового комплексу та Міністерства оборони України. Проте органами міс-цевого самоврядування і їх виконавчими підрозділами в названих областях ще мало вживається заходів щодо зменшення вказаної заборгованості, навіть незважаючи на те, що ці кошти повністю мають надходити до їх місцевих бюджетів і що потреба в цих коштах значна.

Узагальнюючи наведене, хочеться наголосити на тому, що усунення вка-заних і подібних перепон — справа усіх зацікавлених органів, а не лише по-даткових і що в об'єднанні зусиль вбачається можливий успіх у наведенні державного порядку на цій важливій ділянці.

Висновок

Земля є надзвичайно важливим елементом державності оскільки наявність території є однією з ознак держави як територіальної організації влади. Можна казати що земля для держави є не лише ознакою державності але і визначальним фактором багацтва та благополуччя, адже саме якісні характеристики землі впливають на прямування економіки та господарства країни, тобто визначають найприбутковіші галузі виробництва.

Для країни земельне питання є дуже гострим оскільки земля є одним з найдорожчих факторів виробництва в нашій державі. Крім того серйозною проблемою є те, що при радянській владі земля перебувала повністю державній власності а зі здобуттям незалежності земельні відносини тали повністю нерегульованими і відбулося масове розкрадання та присвоєння землі. Звичайно після прийняття Закону України «Про плату за землю» та Земельного кодексу земельні відносини певною мірою внормувалися, але процес приватизації землі вніс свої корективи до встановлення законодавства оскільки це був повністю новий процес для країни.

Згодом виник ще один новий вид земельних відносин такий як оренда, що знову приніс хаос встановлення земельного законодавства до прийняття Закон України «Про оренду землі», що врівноважив хвилю незаконного користування землею.

Наданий момент, незважаючи на велику кількість законодавчих нормативних актів не можна казати, що земельні відносини є повністю врегульованими оскільки в сучасних умовах існує велика кількість нелегальних схем привласнення землі.

На мою думку для держави, а