При поданні звітної або нової звітної декларації з уточнення-ми за відповідний період:

- заповнюється звітна (нова звітна) податкова декларація;

заповнює(ю)ться додаток(и) 1 «Відомості із договору оренди

землі»;

- заповнюється додаток 2 «Перерахунок податкового зобов'я-зання орендної плати за земельні ділянки державної і комуналь-ної власності» до звітної податкової декларації з уточненнями за відповідний період та нараховується сума недоплати або переплати за відповідні податкові (звітні) періоди, за якими ми-нув строк сплати;

- якщо платником згідно з Перерахунком нараховано недоплату, то сума такої недоплати відображається за рядком 2 звітної по-даткової декларації «Нараховано недоплати, що збільшує пода-ткове зобов'язання за_____________місяць 20__року, у зв'язку

із виправленням помилки» і на суму недоплати збільшується по-даткове зобов'язання наступного звітного податкового місяця;

- нараховується сума штрафу за рядком 4 звітної податкової декларації («Нараховано штрафу, що збільшує податкове зо-бов'язання за_____________місяць 20__року, у зв'язку із ви-правленням помилки») і на суму штрафу збільшується податко-ве зобов'язання наступного звітного податкового місяця;

- якщо платником згідно з Перерахунком нараховано пере-плату, то сума такої переплати відображається за рядком 3 «На-раховано переплати, у зв'язку із виправленням помилки» для спрямування її на погашення податкового боргу (недоїмки), за-рахування у рахунок майбутніх періодів або для повернення платнику у порядку, встановленому законодавством.

Розділ 3. Проблеми справляння плати за землю та оренди, механізм їхнього вдосконалення

За Конституцією України (статті 13 і 14) земля — об'єкт права власності українського народу і основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до норм Закону України від 19 вересня 1996 р. №378/96-ВР "Про плату за землю" (стаття 2) використання землі в Україні платне. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники землі та земле-користувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ді-лянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Цим же законом (стаття 5) визначено, що об'єктом плати за землю є зе-мельна ділянка, яка перебуває у власності або в користуванні, у тому числі на умовах оренди, а суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі й землекористувач, у тому числі орендар.

Серйозною перешкодою на шляху впровадження ефективних форм пла-ти за володіння і користування землею є нечіткість у визначенні й розмежу-ванні двох важливих категорій — орендної плати і земельного податку. Дуже часто їх уживають як синоніми. До речі, ці категорії так різняться за суттю, в основі якої — відносини власності на землю, що об'єднувати їх в одну руб-рику (плата за землю або платежі за землю) неприпустимо.

Головна з відмінностей полягає в тому, що орендну плату може вносити той, хто орендує що-небудь, у даному разі землю, а податок (йдеться тільки про прямий податок) може стягуватися або з доходу (прибутку), або з майна, яке приносить дохід (прибуток). Одержувати орендну плату може лише влас-ник із зданого в оренду майна, у тому числі й із землі. Податок же належить тільки державі.

Логіка попередніх роздумів дає змогу визначити одну двоєдину базу зе-мельних платежів, яка, з одного боку, об'єднує дві названі вище їхні форми, а з другого — визначає відмінності між ними. Такою базою є земельна рента. Саме вона об'єднує ці дві форми, будучи джерелом фінансування як одної, так і другої. З її допомогою здійснюється реалізація земельних відносин. Спочатку власник стягує земельну ренту як земельний податок. Звідси вини-кають і докорінні відмінності між цими двома формами платежів за землю. Орендна плата завжди первинна, а земельний податок — вторинний. У дано-му разі йдеться не про тих землевласників, котрі самі є землекористувачами.

Орендна плата — це плата за право користування чужою власністю (чу-жою землею). Податок — це примусовий платіж (у даному разі власника) державі на фінансування виконуваних нею функцій. Орендна плата входить до витрат орендатора і, як правило, стягується в повному розумінні земель-ної ренти, земельний податок — тільки частина цієї ренти.

Остання відмінність дає змогу впритул наблизитись до вирішення питання про розмір платежів за землю. Зокрема, оскільки орендна плата за землю визначається повною величиною земельної ренти, її розмір може бути вирахуваний як сукупність абсолютної і диференціальної ренти І.

З огляду на це є помилковою точка зору, за якою натуральний (продо-вольчий) податок стягується на компенсаційній основі і як економічна кате-горія виступає в ролі плати за користування земельними угіддями. Його розмір у грошовому виразі дорівнює сумі рентних платежів (капіталізована сума абсолютної, диференціальної І та II рент). У наведеному випадку правильним є тільки те, що натуральний податок стягується на компенсаційній основі, тобто що він може стягуватися як компенсація грошового податку. Але як економічна категорія податок не може виступати в ролі плати за користування земельними угіддями. Інакше він підміняв би орендну плату, а це вже інша економічна категорія.

Підміни можливі тільки за командно-адміністративних систем, а наслід-ки цих підмін добре відомі.

Не можна не зробити зауваження щодо включення в суму рентних пла-тежів диференціальної ренти II. На практиці вона завжди є проблематичним фактором реалізації рентних відносин. Як правило, рента II входить до скла-ду орендної плати лише на момент укладення договору оренди, тут вона, по суті, перетворюється вже в диференціальну ренту І. У період дії договору при фіксованій (відповідно од пайової) орендній платі новостворена дифе-ренціальна рента II привласнюється орендатором. Власник землі, враховую-чи цей факт, завжди прагне скоротити термін здачі землі в