зичкового проценту в 2.5 р. перевищували витрати на спла-

ту депозитного відсотку. Завдяки курсовим різницям було

отримано 41.5 % загальної суми банківського прибутку.

Ці дані свідчать про те, що за умов інфляції і нес-

табільності банки майже не забезпечують своїм клієн-

там-підприємствам довгострокової надійної діяльності, ви-

сокої ліквідності власної заборгрваності перед клієнтами,

а намагаються лише забезпечити прибутковість власної ді-

яльності. Така поведінка банків, що неминуче загострює

протистояння їх та інших інших економічних об'єктів, уря-

ду й населення, зумовлена об'єктивно.

Гіперінфляція миттю знецінює грошовий капітал банків

- власний і залучений. Основний спосіб протидії, що зали-

шається, - це скорочення строків надання позичок та під-

вищення ставки позичкового проценту. Тому українські бан-

ки швидко майже цілком згорнули довгострокове кредитуван-

ня. Терміни короткострокових позичок теж різко скоротили-

ся - до кількох місяців. Тобто банки перестали забезпечу-

вати стабільний розвиток клієнтів. Кредитний ринок надалі

залишається нестабільним завдяки галопуючої інфляції, яку

комерційні банки і Національний банк України призвані зу-

пирити і вгамувати, але, щей вижити у важких економічних

обставинах, що склалися на Украйні, комерційні банки зму-

шені піднімати процентні ставки по кредитах. Ступінь під-

німання кредитних ставок за 1993 рік аналізується в таб-

лиці N5.

Якщо слідкувати за зростанням кредитних ставок в се-

редньому, то им бачимо, що середня ставка кредиту у груд-

ні 1992 р. була 98.2 %, у березні 1993 р. -181.4 %, у

липні 1993 р. - 297.5 %, у жовтні 1993 р. -січні 1994 р.,

що характеризується нестачею кредитних ресурсів і посилення кон-

куренції серед комерційних банків України.

Зараз банківський ринок України знаходиться в стані затоваре-

ності кредитними ресурсами, причиною якої є різке сповільнення

темпів інфляції, призупинили свою діяльністьА деякі з них мали

збитки через змінення економічної ситуації. Проаналізуємо ін-

формацію комерційних банків про процентні ставки по кредитах

та депозитах станом на 28.04.1994, що була подана у газеті

"Бизнес /финансы" N 18(73) за 10 травня 1994 р. По середніх

показниках, якщо у березні 1994 р. кредити видавались під 550

% річних, то зараз - 400 % , і ставка продовжує повільно змен-

шуватись. Реальні угоди ще витримують такий процент, але їх

стає все менше. Державні підприємства в своїй масі не витриму-

ють таких умов кредиту. Знизилась ефективність комерційного

бізнесу, чому сприяли митні обмеження, зростаючі ак??, податок

на імпорт та інше. Банки пред'являють збільшені вимоги до га-

рантій по поверненню кредитів. Неплатоспроможність клієнтів та

відсутність надійних гарантій - основні проблеми кредитного

В сучасному суспільстві банки займаються самими різноманітними видами операцій. Вони не тільки організовують грошовий обіг та кредитні відносини, через них здійснюються фінансування народного господарства, страхові операції, купля - продаж цінних паперів, а в де яких випадках посереднецькі угоди та управління майном. Кредитні установи виступвають в якості консультантів, приймають участь в обговоренні народогосподарських програм, ведуть статистику, мають свої підсобні підприємства.

Перед тим, як відповісти на питання про суть банку, важливо визначити, які при цьому ставляться завдання. Пізнання суті банку як будь-якого явища вимагає відповіді не на питання про те, чим він займається, які операції виконуються або виконував в процессі свого історичного розвитку, а про те, які вони мають якості, що є формою прояву сутності банку, яка його специфіка, в чому заключається його основа, яка внутрішня структура банку та які операції, що випливають з його суті, банк переважно повинен виконувати. Отже, аналіз суті банку вимагає досліджування не випадкової групи питань, які характеризують банківську діяльність, а відповіді на конкретні запитання, які ставляться методологією. Без дотриманя цих вимог питання про суть банку може втратити свою цільову направленність, перетворити аналіз в пустий опис операцій, які виконуються банком, які при всій їх важливості не з'ясовують центрального питання про те, з чого складається дійсна сутність банку.

Банк як установа або організація. Найбільш масовим уявленням про банк є його визначення як установи, як організації. "Банківські установи та організації" - найбільш популярний термін, його можна зустріти повсюди як у серйозній, науковій, так і в учбовій літературі, у банківському законодавстві, банківських документах та періодичній літературі. Не слід забувати, що "організація" являє собою певну і визначену сукупність людей. "Організація (франц. organisation, від пізднолат. organiso - роблю струнковид, влаштовую)... Об'єднання людей, які діють на основі правил та процедур". Що це за об'єднання, чим воно займається у відповідності і за своїми правилами - все це стосовно банку як установи організації залишається прихованим. Слід відмітити, що банк хоча і виконує суспільну місію, суспільна організація, він історично був справою приватної особи і лише потім, із розвитком банківської справи, особливо в сучасних умовах господарювання, перетворився у великі, середні та малі об'єднання.

В уявленні про банк як установу він асоціюється із службовою конторою, із апаратом управління. Широко розповсюджена думка, що соціалістичні банкисформувались як органи економічного управління. В СРСР, як і в інших соціалістичних країнах, на протязі декілька десятеліть існували банки тільки державного походження. По-справжньому, банк став частиною державного апарату управління, контролю за діяльністю господарства. В період засилля адміністративно-командних методів управління зрощування державного апарату з банківським апаратом банк нагадував елемент надбудови. Кредитування здійснювалось на основінормативного, директивного розподілу ресурсів зверху, безготівкові розрахунки мали директивний характер, принцип "один банк для клієнта" не давав основи для розвитку комерційних відносин у банківській сфері. В цих умовах намагання об'явити колишні наші банки базисом мали штучний характер; для цього необхідна була