- за мережею комерційних банків, які складають її другий рі-

вень.

Законом визначено підзвітність Національного банку України

(НПУ) безпосередньо Верховній Раді України. На нього покладено

виключно функцію емісійного центру, кредитного та розрахунко-

во-касового обслуговування комерційних банків. Йому також до-

ручено нагромаджувати і зберігати золото-валютні резерви дер-

жави, проводити єдину політику, координувати діяльність усіх

ланок кредитної системи, визначати курс національної валюти,

обслуговувати разом з комерційними банками державний борг, ре-

гулювати рівень процесійних ставок.

Комерційні банки можуть здійснювати широке коло операцій по

кредитуванню, розрахунково-касовому та іншому обслуговуванню

юридичних та фізичних осіб. Усі операції банки повинні викону-

вати на договірних умовах, що ставить їх у партнерські відно-

сини з клієнтами. Комерціїні банки кредитують підприємства в

межах власних і мобілізованих коштів.

У разі нестачі цих коштів вони можуть брати позички в інших

комерційних та в Національному банку. Банки не відповідають за

зобов'язаннями держави, а держава не несе відповідальності за

зобов'язаннями банків.

Крім акціонерно-комерційних банків, Законом передбачено

створення на державних засадах ощадного банку України та Екс-

пертно-імпортного банку.

За характером виконуваних операцій всі банки можна поділити

на центральні емісійні та комерційні. В першому випадку це оз-

начає, що продуктом банку є емісійне регулювання; така опера-

ція виконується центральними банками. Вони є державними (наці-

ональними, народними) банками. Головним завданням таких банків

є зміцнення позицій грошової одиниці як всередині країни, так

і за кордоном. Як правило, емісійні банки не займаються креди-

туванням народного господарства та населення, ця операція вхо-

дить в компетенцію комерційних банків, які надають різноманіт-

ні позики як підприємствам, так і окремим громадянам.

віднести також передачу грошових ресурсів в банківську

систему при виникненні тимчасової потреби в них і на-

дання фінансової допомоги окремому банку або банкам,

які мають недостачу коштів в зв'язку з погіршенням фі-

нансового стану.

Грошово-кредитна політика центрального банку здійс-

нюється через сукупність заходів, спрямованих на зміну

грошової одиниці в обігу, обсягів кредиту й емісії, або

на їх обмеження - залежно від стану економіки.

Мета грошово-кредитної політики центрального банку -

створити сприятливі умови для зайнятості робочої сили,

стримування інфляції, регулювання темпів економічного

зростання та збалансованості народного господарства і

платіжного фонду.

Серед методів грошово-кредитної політики важливе місце посідає

дископтна політика, яка пов'язана з купівлею векселів. Це

найстаріший метод кредитного регулювання. Зниження дисконтної

ставки Центрального банку стимулює комерційні банки розширюва-

ти кредитування підприємств, а підвищення - навпвки. Продаж

цінних паперів Центральним банком означає зменшення сум на ре-

зервних рахунках і звуження кредитування комерційними банками

своїх клієнтів.

Грошово-кредитна політика центральних банків має деякі су-

перечності: коли для підвищення ділової активності банк підні-

має дисконтну ставку, щоб сприяти припливу грошового капіталу

з-за кордону, то подорожчання кредиту гальмує зростання вироб-

ництва і пожвавлення внутрішньої ділової активності.

Центральний банк впливає на процес кредитування у народному

господарстві також шляхом відкриття спеціальних резервних ра-

хунків комерційних банків, на яких вони зобов'язані розміщати

депозити. Розміри депозитів (в процентах) залежать від того,

які внески своїх клієнтів мобілізував комерційний банк. Ці де-

позити є резервом для розширення кредитування, якщо цього пот-

ребує кон'юктура розвитку народного господарства, і страховим

фондом для комерційних банків від банкрутства.

Центральний банк не може бути конкурентом комерційних бан-

ків. Його головна мета - забезпечувати стабільність грошового

обігу та регулювати кредитні відносини.

Важлива роль у налагодженні ділової активності підприємств

суверенної України належатиме утвореному у 1991 році Націо-

нальному банку України (НБУ).

Будучи підзвітним лише Верховній Раді України, він має

право законодавчої ініціативи. Своє монопольне право випускати

грошові знаки та направляти їх в обіг НБУ поєднує з операція-

ми, які він проводить з резервними фондами та з касовим обслу-

говуванням комерційних банків, з купівлею-продажем державних

цінних паперів та іноземної валюти, з визначенням курсу націо-

нальної валюти щодо валют інших країн. Свій вплив на діяль-

ність підприємств він здійснює через обслуговування комерцій-

них та інших банків, у ході якого проводить відповідну грошо-

во-кредитну політику.

Банківська система в Україні у ході реформи також набли-

жена до західного типу. Однак поки ще не завершено втілення в

життя економічних методів впливу банків на роботу підприємств.

В сучасній банківській системі України комерційні банки

складають первинну ланку. Вони виступають їх фундаментом, тому

що держава передала їь здійснення конкретних кредитно-розра-

хункових заходів по роботі з клієнтами (юридичними та фізични-

ми особами). Їх називають діловими банками.

Комерційні банки є результатом переходу від централізова-

ного управління економікою до ринкового. Виникнення у вироб-

ничому, постачальницькому, торгівельному секторах нашої еконо-

міки різноманітних комерційних структур з альтернативними фор-

мами власності вимагає адекватних їм кредитних установ, які

працюють на схожій основі - повному господарському розразунку,

які мають широкі права, базують свою діяльність на двух посту-

латах - ризику та прибутку.

Виникнувши як альтернатива державним банківським структу-

рам, комерційні банки стали, по суті, першою сферою економіки,

де реально йде її демонополізація, поступово починає діяти

конкуренція, гроші й кредит набувають ринкового змісту. Якщо

раніше їх рух відбувався тільки по вертикалі (знизу вверх і

зверху вниз), то тепер і по горизонталі. При цьому автомитичне

кредитування повністю виключається.

розвинутій ринковій економіці США зараз нараховується біля 15

тисяч комерційних банків.

Зараз в Україні є декілька видів ділових банків, які роз-

різняють за : належністю статутного капіталу