сплати: вносить податок до бюджету, тобто є посередником мі бюджетом і дійсним платником — одна особа (суб'єкт податку), а сплачує - інша (носій податку або кінцевий споживач). Участь у встановленні ціни: податок входить до ціни на стадії реалізації. Спосіб стягнення: за тарифами.
Об'єкт оподаткування: витрати та споживання товарів і послуг. Але слід зазначити, що історичний розвиток форм непрямих податків, а саме універсальних акцизів — податку на додану вартість, при перенесенні їх стягнення зі сфери реалізації у сферу виробництва мають багато ознак прямого оподакування, насамперед чітко визначений об'єкт оподаткування — обсяг оборту чи додана вартість. Джерело сплати: дохід.
Як і будь-яке явище, непрямі податки мають свої переваги й недоліки.
Серед переваг можна виділити:
бюджетні: регулярність та великі суми надходжень до бюджету;
економічні: стимулювання (стримування) деяких виробництв, регулювання процесу споживання;
фіскально-технічні: для кінцевого споживача непрямі податки зручніш Вони визначаються розміром споживання, не мають примусового характеру, але потребують накопичення значних сум, їх зручно сплачувати і територіально;
- психологічні: непрямий податок входить до ціни товару (послуги) і якщо платник і усвідомлює, що ціна підвищена через податок, він усе одно купляє його, а тому непрямі податки знімають напруження у міжрегіональному роз-поділі доходів. Якщо ж доходи бюджету базуються на доходах підприємств, то внаслідок нерівномірності економічного розвитку постає проблема нерівноцінності дохідної бази різних бюджетів. Оскільки ніде у світі ще не вдалося досягти збалансованого розвитку усіх регіонів, то без застосування непрямих податків ви-никають труднощі і в збалансуванні місцевих бюджетів.
Таким чином, непрямі податки мають досить багато переваг, а тому вико-ристання їх цілком доцільне. Водночас непряме оподаткування має ряд суттєвих недоліків. Головним із них є те, що їх сплата не залежить від розміру доходів платників. Зважаючи на те, що рівень споживання має певний мінімум, питома вага цих податків у доходах громадян тим вища, чим нижчий рівень доходів.
Нині у бюджетах низки європейських країн непрямі податки мають досить високу питому вагу. Як переконує досвід багатьох європейських країн, непрямим податкам від-водиться значне місце, а їхня структура характеризується найбільшою питомою вагою специфічних акцизів, тобто податків на окремі види (групи) товарів (по-слуг), і універсальних акцизів, якими обкладають валовий оборот комерційного підприємства. Найпоширенішою формою універсального акцизу є податок на додану вартість, який у загальній сумі непрямих податків становить близько 90% надходжень.
Однією з найважливіших і найвагоміших змін, що відбулися у структурі податків європейських країн, є зменшення відносної частки непрямих податків. Упродовж тривалого періоду питома вага двох найважливіших непрямих податків — специфічних і універсальних акцизів — у податкових доходах дер-жав невпинно зменшувалася. Найбільше зменшення частки акцизів спосте-рігаємо у Німеччині — з 31,1 % у 1965 році до 23,4% у 1990-му.
У країнах із ринковою економікою практично вся наймана робоча сила сплатить ці податки, а тому вони стають масовими. В Італії питома вага акцизів знизи ся з 36,6% у 1965 році до 23,1% у 1990-му внаслідок розвитку соціального ст хування і податкової реформи, згідно з якою відбулося зниження ролі непрял і підвищення впливу прямих податків. Найбільша питома вага непрямих под ків у малих країнах Західної Європи, де вони є основою оподаткування. Таї Ірландії вона становить 42,1%, у Португалії — 40%, у Греції — 38,9%. Слід значити, що надходження непрямих податків в абсолютних сумах зростає вн лідок зростання споживання і збільшення обсягу товарообороту.
Практика непрямого оподаткування в Україні має ще кортку історію. Пс ток на додану вартість було запроваджено у 1992 році замість раніше чинних датку з обороту та податку з продажу, справляння яких будувалося на сист планово-централізованих цін. Справляння ПДВ регламентувалося Декрег КМУ №14—92 від 26.12.92 р. "Про податок на добавлену вартість" та Інстр цією ГДШУ №3 від 10.02.93 р. "Про порядок обчислення і сплати ПДВ". Акп ний збір також було запроваджено у 1992 році, який разом з ПДВ замінив поі ки з обороту і з продажу. Порядок обчислення і сплати акцизного зб< регламентувався: Декретом КМУ " Про акцизний збір" № 18—92 від 26.12.9 та Інструкцією ГДПІУ № 24 від 22.06.93 р. Закони України "Про внесення з до декретів КМУ "Про податок на добавлену вартість" та "Про акцизний з( було запроваджено тільки 19.11.93 р.
Упровадження нових видів непрямих податків (ПДВ й акцизного збору) в'язане з необхідністю забезпечення достатніх та стабільних доходів бюдже-умовах ринкової трансформації економіки і було економічно виправданим.
Питома вага непрямих податків та їхня динаміка у податкових надходжен до зведеного бюджету України за кілька років свідчить про стабільність цього джерела доходів.
В Україні спостерігається тенденція до збільшення частки непрямих податків у загальних податкових доходах держави. Так, у 1996 році вона становила 51,64%, у 1997-му - 47,38, у 1998-му - 44,60, у 1999-му - 40,03, у 2000-му -32,27%, у 2001-му - 78,52%, у 2002-му - 79,76%, у 2003-му - 63,7%, у 2004-му — 71,65%. Постійно, починаючи з 1993 року, у структурі податків в Україні пе-реважали непрямі податки. У 1994—1996 роках їхня питома вага падала і в 1996 році становила 40,03% податкових доходів. Значні зміни відбулися у 1997 році, питома вага непрямих податків у податкових доходах державного бюджету ста-новила 82,27%, у 1998-му - 78,52%, у 1999-му - 79,76%, у 2000-му - 63,7%, у 2001-му-71,65%.
Таким чином, аналіз структури податкових надходжень дає змогу зробити висновок, що в умовах падіння реальних доходів підприємств, зростання