Податок з доходів фізичних осіб справляється на підставі Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Платниками даного податку є:

резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження на Україні так і іноземнідоходи;

нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України і має дипломатичні привілеї та імунітет, установлені на умовах взаємності міжнародним договором. Отже резидент – це фізична особа яка має місце проживання в Україні. Якщо вона має місце проживання в іншій країні, вона вважається нерезидентом.

Вагомою підставою для визнання особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України або її реєстрація як самозайнятої особи. При цьому самозайнята особа – платник податку, який є субєктом підприємницької діяльності або здійсьнює незалежну професійну діяльність та не є найманою особою у межах такої підприємницької діяльності чи незалежної професійної діяльності.

Оскільки платники податку поділені на дві групи, то відповідно для кожної групи ми можемо виділити свої об’єкти оподаткування.

Об’єктом оподаткування для резидента є:

- загальний місячний оподатковуваний дохід;

чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподаковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

доходи з джерелом походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню підчасїх виплати;

іноземні доходи.

Об’єктом опдаткування для нерезидентає:

загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

загальний річний оподатковуваний дохід, з джерелом його походження з України;

доходи із джерелом їх походження з України, що підлягають кінцевому опдаткуванню приїх виплаті.

Важливо відмітити, що при кожному нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об’єкт оподакування визначається як вартіфсть такого нарахування, визначена за щвичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою 1.2.1 :

К=100:(100-Сп), формула 1.2.1

де К - коефіцієнт,

Сп – ставка податку, установлена для таких доходів на момент такого оподаткування.

Вартість такого нарахування визначається виходячи із звичайної ціни, збіленої на суму податку на додану вартість, якщо особа, яка здійснює таке нарахування, є платкиком податку на додану вартість, акцизного збору, якщо надається підакцизний товар. [2, ст. 25-27]

Дослідження розвитку прибуткового оподаткування громадян почнемо з періо-ду в історії Росії на рубежі XIX—XX століття, тобто перед зміною суспільно-еконо-мічної формації внаслідок революції 1917 року, до складу якої входила й Україна.

Характерні дві особливості оподаткування того часу:—

податок зменшувався залежно від кількості утриманців;—

у тих випадках, коли громадянин мав кілька місць роботи, доходи оподат-ковувалися за кожним місцем роботи окремо, навіть якщо доходи за кожним міс-цем роботи були менші від мінімуму і не оподатковувалися, то сукупний дохід також не оподатковувався, навіть якщо він був більший від мінімуму.

Тобто економічної категорії "сукупний оподатковуваний дохід" тоді не іс-нувало.

Це була, напевно, найліберальніша за усі часи як Росії, так СРСР та Украї-ни система прибуткового оподаткування.

Подальший етап у прибутковому оподаткуванні визначався указом Президії Верховної Ради СРСР від 30 квітня 1943 року "Про прибутковий податок з на-селення" з наступними змінами та доповненнями.

Прибутковий податок стягується з усіх громадян, які мають самостійні дже-рела доходу на території СРСР. До 1953 року він є основним податком з місько-го населення. З 1953 року прибутковий податок сплачують також і колгоспники.

Ось тут уперше і з 'являється число 13% у прибутковому оподаткуванні, яке згодом з 'явилося у системі прибуткового оподаткування України у 2004 році згідно з Законом "Про податок з доходів фізичних осіб"№889-4 від 22.05.2003року.

Тут оподаткування стає прогресивним і прогресивним за складною прогресією.

Екскурс у прибуткове оподаткування в Україні доцільно розпочати з Зако-ну ше УРСР від 5 липня 1991 року №1306-12 "Про прибутковий податок з грома-дян Української РСР, іноземних громадян та осіб без громадянства ".

Це був перший етап в еволюції прибуткового оподаткування в Україні, юдаткування мала такий вигляд.

Мінімальна заробітна плата була встановлена Законом УРСР №1280-12 віл 03.07.1991 року в розмірі 185 крб. Тобто дохід, який не оподатковувався (неопо-датковуваний мінімум), і був мінімальною заробітною платою, що правочинно, з точки зору принципу справедливості, в оподаткуванні.

Розбіжності між ними почалися з другої половини 1993 року, коли мінімаль-на заробітна плата (ЗП) була встановлена в розмірі 20000 крб., а неоподаткову-ваний мінімум — 13800 крб.

Цей етап тривав 11 років і характеризується насамперед значним податковим навантаженням: оподатковується майже увесь дохід, прогресія сягнула 40%, таких фактів ще не знала історія оподаткування прибутковим податком як Росії, так і СРСР.

Відтак можна дійти висновку, що система прибуткового оподаткування бу-ла запозичена не з минулих періодів своєї історії, а з систем прибуткового опо-даткування розвинених ринкових країн.

Встановлювалося прогресивне оподаткування зі шкалою від мінімальної ЗП (потім неоподатковуваного мінімуму) до максимальної прогресії 40%.[9, ст. 60-63 ]

В Україні відбувається реформування прибуткового оподаткування грома-дян і згідно з Законом "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-4 від 22.05.2003 року запроваджується єдина ставка оподаткування прибутковим по-датком — 13%.

1.2 Пільги по сплаті податку з доходів фізичних осіб, поняття податкового кредиту

Отже пільги надаються таким категоріям громадян і у визначених законом розмірах:

- у розмірі, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (у розрахунку на місяць), встановленій Законом України на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку;

- у розмірі, що дорівнює 150% суми пільги, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (у розрахунки на місяць), встановленій законом на 1 січня звітного податкового року, для платника податку, який:

а) є самостійною матір'ю або самостійним батьком (опікуном, піклувальником)