х — узагальнена ставка податку.

З вишенаведених рівнянь можна зробити висновок, що взаємозв'язок між зазначеними показниками прямий, тобто при збільшенні ставки податку збіль-шуються й реальні надходження податку.

Графік взаємозалежності між зазначеними показниками для періоду 1995-2004 років такий:

З вищенаведеного рівняння можна визначити питому вагу податку у фонді оплати праці, при якій реальні надходження податку до бюджету будуть макси-мальними: оптимальна узагальнена ставка для періоду 1995—2002 років за ре-зультатами дослідження становила 13,2%.[2, ст. 27-30 ]

Рівняння взаємозв'язку питомої ваги надходжень прибуткового податку з громадян у фонді оплати праці та питомої ваги фонду оплати праці у валово-му внутрішньому продукті у 1992—2004 роках має такий вигляд:

у = - 0,662х + 35,7 R = 0,779,

де у — показник питомої ваги фонду оплати праці у валовому внутрішньому продукті;

х — показник питомої ваги надходжень прибуткового податку з громадян до зведеного бюджету у фонді оплати праці.

Можна зробити висновок, що при збільшенні узагальненої ставки прибут-кового податку з громадян на один відсотковий пункт питома вага фонду опла-ти праці у валовому внутрішньому продукті зменшується на 0,662 відсоткового пункту, тобто взаємозв'язок між зазначеними показниками обернений - збіль-шення ставки негативно впливає на питому вагу податкової бази у валовому внутрішньому продукті.

Досліджено також вплив питомої ваги надходжень податку на прибуток під-приємств у прибутку прибуткових підприємств на реальні надходження подат-ку за 1992-2004 роки та питому вагу прибутку прибуткових підприємств у валовому внутрішньомі продукті, ставки при вивезенні товарів з митної території України на території СЕЗ; опо-даткування за нульовою ставкою операцій з продажу ввезеного природного газу на митну територію України; звільнення від оподаткування операцій з ввезення на митну територію України нафти сирої, газового конденсату тощо; звільнення від оподаткування операцій з надання послуг з харчування, забезпечення речо-вим майном, комунально-побутовими та іншими послугами, що надаються спец-контингенту в установах пенітенціарної системи. [3, ст. 70-72 ]

З долученням до розряду пільг, що призводять до втрат бюджету, оподатку-вання за нульовою ставкою товарів, вивезених з митної території України на те-риторію СЕЗ, ще можна погодитись, оскільки невідомі напрямки використання цих товарів, внаслідок чого високою є ймовірність застосування різноманітних схем, за допомогою яких такі товари будуть виведені з-під оподаткування і на те-риторії СЕЗ. Щодо інших пільг, то вони, як зазначалося, не збільшують втрати бюджету і не повинні враховуватись у розрахунках таких втрат.

Водночас деякі пільги, що призводять до втрат бюджету, у звіті ДПА не вра-ховано, що зменшує загальну суму цих втрат. Прикладом можуть бути операції з оплати вартості державних платних послуг, що надаються фізичним та юридич-ним особам органами виконавчої влади і місцевого самоврядування, які згідно з Законом України "Про податок на додану вартість" не є об'єктом оподаткуван-ня. Насправді ж у цих операціях створюється додана вартість, отже, виникає об'єкт оподаткування, а їх звільнення від ПДВ є пільгою, яка призводить до втра-ти бюджетних надходжень. До таких втрат призводить і невраховане ДПА звіль-нення від оподаткування операцій з надання послуг державними службами зай-нятості, а також архівними установами України.

Не маючи повної інформації для розрахунку втрат бюджету внаслідок на-дання податкових пільг за підсумками 2004 року, ми зробили такі розрахунки за 2003 роком.

Якщо із загальної суми пільг, розрахованої ДПА України за 2004 роком, ви-рахувати суму звільнень, які не є пільгами, а також суму пільг, що не призводять до втрат бюджету, реальні втрати бюджету, за нашими розрахунками, зменшу-ються до 12,1 млрд. грн., що становить 19,6% від сум податку, несплаченого че-рез отримання пільг, за розрахунками ДПА України. Отже, розмір втрат бюдже-ту внаслідок надання пільг з ПДВ завищено на 49,8 млрд. грн. [8, ст. 100-104 ]

Узагальнюючи історію розвитку системи прибуткового оподаткування, мож-на дійти висновку, що історично прибуткове оподаткування завжди мало такі ос-новні моменти:—

встановлювався дохід, який не оподатковувався, такий дохід встановлю-вався на рівні мінімальної заробітної плати;—

встановлювалась проста чи складна прогресія в оподаткуванні;—

прогресія у прибутковому оподаткуванні за всю його історію сягала мак-симуму в 13% за часів Радянського Союзу. (Реально ж дещо менша, оскільки прогресія при 13% була складною, тобто досягти 13% можна було за безкінечно-го збільшення доходу).

Україна ж створила свою систему прибуткового оподаткування з дуже знач-ним податковим навантаженням: оподатковується увесь дохід, прогресія сягну-ла 40%.

Очевидно, що в Україні при створенні системи прибуткового оподаткування було запозичено досвід розвинених країн Європи та США, а не історичний набу-ток свого розвитку. Справді, здебільшого у європейських країнах шкала прибут-кового податку прогресивна. І прогресія сягає значних величин: 40% у Велико-британії, 42% — у Данії, 45% — в Італії і так далі. Але ж це країни з ринковою економікою, з високим рівнем життя, з високим доходом на душу населення. Та-кі параметри не можна було переносити в умови України, коли відбувалася руй-нація старої соціалістичної системи господарства і тільки-но зароджувалась рин-кова економіка, коли й дотепер середньомісячна заробітна плата майже дорівнює прожитковому мінімуму на одну працездатну особу. ( У 2003 році середньомісяч-на ЗП становила 462 грн., прожитковий мінімум на працездатну особу — 365 грн.).

Звичайно, це сприяло тільки тінізації як економіки в цілому, так і заробітної плати зокрема. Суспільство почало усвідомлювати необхідність реформування при-буткового оподаткування, яке стало гальмом на шляху економічного розвитку.

Реформування прибуткового оподаткування в Україні почалося лише в 2003 році.

Ми уже згадували, що число 13% виникло в системі прибуткового оподат кування Радянського Союзу.

Росія, маючи систему прогресивного прибуткового оподаткування зі ставка ми від