Як уже зазначалося, крім основних засобів амортизації підлягають і нематеріальні активи. Нематеріальний актив — це об'єкт інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права. Для амортизації нематеріальних активі н застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид не матеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації протягом , який визначається платником податку самостійно, виходячи зі строку корисного використання таких нематеріальних актин їм або строку діяльності платника податку, але не більше від 10 рп ків безперервної експлуатації. Амортизаційні відрахування при вадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального! активу нульового значення.

Амортизаційні відрахування здійснювалися згідно з нормами, що введені в дію 22 грудня 1990 р. постановою Ради Міністрів СРСР № 1072 з подальшими змінами.

З 1 січня 1991 р. введені індекси зміни норм амортизаційних відрахувань на повне відновлення активної частини основних виробничих засобів по основних групах машин, обладнання та транспортних засобів і порядок визначення загальної суми цих відрахувань.

6 червня 1994 р. затверджено наказом Мінфіну та Мінекономіки України за № 48/59 "Положення про порядок використання норм прискореної амортизації активної частини (машин, обладнання, транспортних засобів) основних виробничих засобів з метою відновлення основних виробничих засобів. Норми прискореної амортизації машин та обладнання могли використовуватися під час реалізації інвестиційних проектів за участю іноземних інвесторів відповідно до вищезазначеного Положення, за дозволом Міністерства фінансів та Міністерства економіки України. Перевага у наданні дозволу надавалася тим підприємствам та організаціям, котрі одноразово здійснювали заходи щодо масової заміни зношеної і морально застарілої техніки на більш продуктивну або нову.

Річна норма амортизації на повне відновлення основних виробничих засобів (машин, обладнання, транспортних засобів) мала підвищуватися не більше ніж у 2 рази.

Метод нарахування прискореної амортизації не поширювався на такі основні засоби: машини, обладнання і транспортні засоби з нормативним терміном служби до 3 років, а також введені в дію з 1 січня 1991 р.; руховий склад автомобільного транспорту, по якому нарахування амортизації на реновації здійснювалося за нормами, що визначалися в процентах від вартості машин, віднесеної до 1000 км фактичного її пробігу; унікальну техніку і обладнання, призначені для використання тільки при визначених видах випробування і виробництві обмеженого виду конкретної продукції.

Якщо основні засоби перебували на реконструкції і модернізації з їх повною зупинкою або ж законсервовані знос (амортизація) не нараховувалися. На цей же період продовжувався термін нарахування

амортизації.

З введенням в дію Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22 травин 1997 р. [165]

змінена методологія обліку основних засобів та нематеріальних активів, змінена класифікація основних засобів за натурально-матеріальним складом (замість 12 груп встановлено 3 групи, змінена методика нарахування амортизації основних засобів, нематеріальних активів, відповідно змінені норми амортизації, які не обгрунтовані жодною методикою, а встановлені адміністративним шляхом (квартальні: група 1 - 1,25%, група 2 - 6,25%, група 3 - 3,75%, Законом України № 349-1У від 24.12.2002 р. добавляється група 4 створена в основному за рахунок групи 2 (ст. 8 Закону України), азі січня 2004 р. встановлюються нові норми амортизації квартальні: група 1 -2%, група 2 - 10%, група 3 - 6%, група 4 - 15%).

Встановлені норми амортизації (груп 1-3) використовувалися у 1997 р. з коефіцієнтом 0,7, азі січня 1998 р. - з понижуючим коефіцієнтом 0,6 з метою спрямування зазначених сум до Державного бюджету України (Постанова Кабінету міністрів України № 335 від 19 березня 1998 р. та № 165 від 8 лютого 1999 р.).

Постановою Кабінету Міністрів України № 85 від 26.01.1999 р. встановлено обов'язок підприємств перераховувати 10% амортизаційних відрахувань від нарахованої суми за місяць до Державного бюджету України.

Закон України № 568-ХІІ від 6 квітня 1999 р. скасував 10%-вий амортизаційний податок і реанімував систему сплати до Державного бюджету України - у розмірі понижуючого коефіцієнта -- 0,8.

Відповідно до пп. З п. 4 розділу 1 Закону України №1523-111 від 02.03.2000 р. нарахування амортизаційних відрахувань на основні засоби в 1 кварталі 2000 р. провадиться без застосування понижуючого коефіцієнта 0,8, тобто за розмірами амортизації пп. 8.6.1 Закону

ВИСНОВОК

Податок на прибуток, який стягується в Україні має надзвичайно велике фіскальне значення, чим відрізняється від аналогічних податків в економічно розвинутих країнах. Це зумовлене, передусім, пропорціями в розподілі валового національного продукту, що склалися історично в планово-централізованій економіці. Основну масу доходів бюджету становили надходження від державних підприємств і досить незначну – податки з населення оскільки штучно стримувався фонд споживання і збільшувався фонд нагромадження. За нинішніх умов імовірним є поступове вирівнювання між фондом нагромадження і фондом споживання, наслідком чого стане збільшення бюджетного значення прибуткового податку з громадян і зменшення ролі податку на прибуток підприємств.

Податок на прибуток підприємств, крім великого фіскального значення має й широкі можливості для регулювання стимулу підприємницької діяльності. Цей вплив може здійснюватись як завдяки диференціації ставок оподаткування по різних видах діяльності, так і завдяки диференціації ставок оподаткування по різних видах діяльності, так і завдяки наданню пільг у виробництві пріоритетних товарів.

За часів незалежності України функціонуючи податок на прибуток підприємств кілька разів зазнавав значної трансформації. Найвагомішими