Оподаткування доходів громадян має тисячолітню історію. Первісною примітивною формою прямих податків були повинності у вигляді безплатних послуг, які населення надавало державі.

На українських землях податки, які сплачували фізичні особи, простежувалися ще задовго до заснування Київської Русі. Перші згадки про них можна знайти в “Повісті минулих літ”, автором якої вважають ченця Києво-Печерського монастиря Нестора.

Причинами, які привели до виникнення прямого оподаткування доходів населення, були гостра потреба держави в додаткових бюджетних надходжень і забезпечення рівноправності оподаткування на основі прямого визначення доходів платника.

На сьогодні податок на доходи фізичних осіб досягає своєї досконалості та завершеності. Він використовується податкових системах майже всіх країн світу. При визначенні економічної сутності необхідно чітко розмежовувати об’єктивне існування податку властивими йому функціями – мобілізації фінансових ресурсів в розпорядження держави, регулювання доходів різних верств населення, а також стимулювання економічних і соціальних процесів у державі, та суб’єктивний процес його використання в здійснені фінансової політики.

Тому основне завдання полягає в тому, щоб змінити його правило використати: об’єктивно пристосувати до національного економічного простору, а суб’єктивно – поставити в рамки податкового законодавства.

Прибутковий податок із доходів громадян є дуже дієвою формою взаємовідносин між державою та її громадянами, яка здійснюється на основі примусового обов’язкового вилучення частини із доходу для створення централізованого грошового фонду держави з метою виконання її функцій. Рівень прибуткового оподаткування фізичних осіб впливає на реальні особисті доходи значної частини населення, особливо тих, хто отримує основні доходи у вигляді заробітної плати.

Важливим є призначення оподаткування доходів різних груп населення з метою досягнення економічного зростання й соціальної справедливості в суспільстві. Досягнення поставленої мети потребує досконалого податкового законодавства, яке повино опиратися на науково обґрунтоване визначення бази оподаткування, ставок податку, пільг при оподаткувані, а також урахування специфічних умов національної економіки, трудових і соціальних традицій населення, демографічної ситуації тощо.

У податковому законодавстві щодо оподаткування доходів фізичних осіб повина знайти своє відображення кінцева мета фінансової політики держави. Що стосується мети, то безумовно це – соціальна справедливість та зростаня добробуту як населення загалом, так і кожного громадянина зокрема.

Вивчення досвіду оподаткування доходів фізичних осіб за кордоном дає підставу дійти висновку щодо зростаючої ролі саме прямого оподаткування, насамперед помірно прогресивного індивідуального податку, який враховує особисті обставини платників: розмір доходу, склад родини, наявність утриманців, витрати на освіту, підтримку здоров’я тощо. Серед основних чинників, що сприяють забезпеченню сталих надходжень до бюджету й використання податків як інструментів державного регулювання, є стимулювання прискорення науково – технічного прогресу, збільшення зайнятості населення, рівномірний економічний розвиток території тощо.

Оподаткування доходів громадян в Україні було запроваджено 1991 року з прийняттям Закону Української РСР “Про прибутковий податок з громадян української РСР, іноземних громадян та осіб без громадянства”. З грудня 1992 року оподаткування доходів громадян здійснюється відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України “ Про прибутковий податок з громадян”, який зі змінами і доповненнями був чинним до кінця 2003 року. У законі України “Про систему оподаткування “ в редакції від 18.02.1997 року цей податок названо податком на доходи з фізичних осіб.

З точки зору економічної сутності цього податку, то точнішим був би термін “податок на доходи з фізичних осіб”. В умовах ринку відбувається розвиток форм власності, що потребує перебудови системи оподаткування на демократичних засадах, і насамперед, забезпечення рівності всіх платників податків незалежно від того, з якою формою власності пов’язана їхня діяльність, врахування всіх доходів, що отримує фізична особа з різних джерел.

Однак слід зауважити, що чинний порядок оподаткування доходів фізичних осіб потребує подальшого удосконалення, насамперед у напрямках встановлення неоподаткованого мінімуму, упорядкування пільг.