Податок з доходів фізичних осіб

(Закон України № 889-І\/ від 22.05.2003 р.)

22 травня 2003 року прийнято Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" за № 889-ІУ, від 22 травня 2003 р.[65], який введено в дію з 1 січня 2004 року і відповідно втратив чинність Декрет Кабінету Міністрів України № 13-92 від 26 грудня 1992 р. "Про прибутковий податок з громадян" [42] крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницької діяльністю, який застосовується з урахуванням положень п. 9.12 ст. 9 Закону України № 889-1У від 22.05.1993 р. та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. (Довідка: Пункт 9.12 ст. 9 "Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності або фізичною особою, яка сплачує ринковий збір") [65].

Згідно з прийнятим Законом України поняття "неоподатко-вуваний мінімум доходів громадян" кануло у вічність і замінено поняття "єдина соціальна пільга".

Під терміном "заробітна плата", згідно з вказаним Законом, потрібно розуміти також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди.

Дохід фізичних осіб - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих не законним шляхом у випадках, якщо кошти або майно (немайнові активи), отримані платником податку як хабар, викрадені чи знайдені як скарб, не зданий державі згідно із законом, у сумах, підтверджених обвинувальним вироком суду, незалежно від призначеної ним міри покарання, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Починаючи з 1 січня 2004 року і до 31 грудня 2006 року ставка податку з доходів фізичних осіб становить 13% від об'єкта оподаткування, визначена п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ст. 22 цього Закону і п. 22.4 ст. 22 (з урахуванням встановлених розмірів податкової соціальної пільги;

- з 1 січня 2007 року ставка оподаткування - 15% від об'єкта оподаткування (п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб").

Об'єкт оподаткування - це заробітна плата, яка включається у загальний місячний оподатковуваний дохід фізичної особи.

При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до Закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються:

(пункти 4.2, 4.3, 4.4 з відповідними підпунктами ст. 4 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб")

- доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винаго-роди, нараховані, виплачені платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору;

-доходи від продажу об'єктів прав інтелектуальної (промислової) власності; доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематері-альними активами), у тому числі, одержувані спадкоємцями власника такого нематеріального активу;

- сума (вартість) подарунків у межах, що підлягають оподат -куванню. Згідно з нормами ст. 14 цього Закону (не підляга-ють оподаткуванню доходи як кошти або майно, майнові чи не майнові права), подаровані одним членом подружжя іншому, у межах їх частин спільної часткової чи спільної сумісної вартості згідно із Законом;

- сума страхових внесків (страхових премій) за договором добровільного страхування, сплачена будь-якою особою -резидентом, іншою ніж платник податку, за такого платника податку чи на його користь, крім сум, вказаних у п. П. 4.2.4: а), б), в) ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб";

сума страхових виплат, страхових відшкодувань або викупних сум, отриманих платником податку за договорами довгостро-кового страхування життя та недержавного пенсійного стра-хування, у випадках та розмірах, визначених п. 9.8 ст. 9 цього Закону (податковий агент утримує та сплачує (перераховує) до бюджету податок за ставкою 13% від об'єкта оподаткування (п. 7.1 ст. 7):

а) 60% суми одноразової страхової виплати за договором недержавного пенсійного страхування або довгострокового страхування життя при досягненні застрахованою особою певного віку, обумовленого у такому страховому договорі, чи при її дожитті до закінчення строку такого договору;

б) 60% сум регулярних та послідовних пенсійних виплат (додаткової пенсії) за договором недержавного пенсійного страхування чи регулярних та послідовних виплат за договором довгострокового страхування життя, крім :

суми регулярних та послідовних пенсійних виплат (додаткової пенсії), за договором недержавного пенсійного страхування чи регулярних та послідовних виплат за договором довгострокового страхування життя, одержувані платником податку - резидентом, що має вік, не менший 70 років;

суми страхової виплати за договором довгострокового страхування життя, якщо внаслідок страхового випадку застрахована особа отримує інвалідність І групи; частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положенням статті II "Оподаткування операцій *} продажу або обміну об'єкта рухомого майна"; дохід від надання майна в оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 9.1 статті 9 "Оподаткування доходів від надання нерухомості в оренду(суборенду), житловий наїм (піднаїм);

дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або