Історія розвитку вітчизняної банківської системи за роки незалежно
сті
Зміст
Вступ
Розпад Радянського Союзу, чому сприяли, зокрема, прийняття Верхов-ною Радою України в липні 1990 року Декларації про державний суверенітет та проголошення у серпні 1991 року України незалежною демократичною державою, відкрив нову сторінку в розвитку вітчизняної банківської сис-теми. 20 березня 1991 року Верховна Рада прийняла перший банківський За-кон України “Про банки і банківську діяльність”. Згідно з ним на базі Ук-раїнської республіканської контори Державного банку СРСР створено Національний банк України. З перших днів його діяльність спрямована на зміцнення державності України, він проводить єдину державну політику у сфері грошового обігу, кредитування та забезпечення стабільності національної грошової одиниці. 2001 року банківська система України свят-куватиме своє десятиліття.
Історія розвитку вітчизняної банківської системи за роки незалежності
ЕТАПИ СТВОРЕННЯ СУЧАСНОЇ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
Декларація про державний сувере-нітет України та Закон “Про еко-номічну самостійність Української РСР”, які законодавче закріпили за на-шою державою право на самостійне формування власної банківської систе-ми, стали фундаментом для появи ук-раїнських комерційних банків. Упро-довж 1989—1991 років у Москві було зареєстровано близько шістдесяти ук-раїнських банків.
Формування сучасної банківської си-стеми України відбувалося в кілька етапів.
І етап (1991-1992рр.):
процеси перереєстрації та реорганізації
2 жовтня 1991 року Національний банк почав перереєстровувати комер-ційні банки України, зареєстровані ще Держбанком СРСР. У цей період “мі-ністерський” капітал, тобто вкладення у комерційні банки різних державних установ, поступово витісняється рин-ковим капіталом спільних та малих під-приємств, акціонерних товариств. Дер-жавні Промінвестбанк, Агропромбанк, Укрсоцбанк акціонуються під тиском головних менеджерів та основних клієн-тів. На цьому етапі за станом на 1 січня 1992 року зареєстровано 77 банків.
II етап (1992-1993 роки):
поява банків “другої хвилі”
На засадах різних бюджетних та по-забюджетних фондів, диверсифікації пасивів у діючих банках та внесків підприємств (шляхом прихованих кре-дитів) виникає ціла низка нових ко-мерційних банків. Протягом 1992 року зареєстровано ще 60 банків; 3 банки вилучено з реєстру. За станом на 1 січня 1993 року в Україні налічувалося вже 134 комерційні банки.
На цьому етапі відповідно до Поста-нови Кабінету Міністрів “Про переда-чу міністерських пакетів акцій на уп-равління до Міністерства фінансів Ук-раїни” у комерційних банках дедалі зменшувалася частка “міністерського” капіталу. Постановою передбачалося, що Мінфін України буде одержувачем дивідендів за акціями, що належать іншим міністерствам, братиме участь в управлінні банків. Зрозуміло, це не влаштовувало колишніх власників ак-цій, і вони поспішили вилучити свої кошти із комерційних банків та інших акціонерних товариств.
На цьому ж етапі спостерігалося ма-сове утворення дрібних малопотужних “кишенькових” банків із капіталом, який часто не перевищував вартості трикімнатної квартири. Ці банки непо-гано зростали на гіперінфляції, примі-тивно експлуатуючи цей зовнішній, не-залежний від них фактор.
III етап (1994-1996 роки):
перші банкрутства
Активна побудова Національним банком України чіткої системи регулю-вання діяльності комерційних банків збіглася в часі із призупиненням інфля-ційних процесів, що стали, як уже зазначалося, основним джерелом безбід-ного існування цілої низки комерційних банків. Не готові до жорсткого конт-ролю з боку НБУ, до зміни кон’юнкту-ри фінансового ринку, до управління банківськими процесами зсередини, ці банки опинилися на межі банкрутства. Багатьом із них не вдалося втриматися на плаву: 1994 року ліквідовано 11 збан-крутілих банків; 1995 року — 20, серед яких і найбільші (“Інко”, “Відроджен-ня”, Економбанк, Лісбанк); 1996 року прямими банкрутами стали 45 банків та 60 опинилися у стані прихованого банкрутства і ще протягом багатьох років виборюватимуть право на існу-вання. Зрозуміло, це не могло не внести певних додаткових ускладнень у функ-ціонування всієї банківської системи.
У цей період на структуру вітчизня-ної банківської системи істотно вплива-ли й інші процеси. Так, на кредитно-фінансовому ринку України почали працювати іноземні банки та їхні пред-ставництва — всього їх було зареєстро-вано 14. З’явилися також ще 5 нових ук-раїнських комерційних банків.
Важливим аспектом діяльності бан-ківської системи на цьому етапі була зміна складу акціонерів, власників ба-гатьох комерційних банків та окремих філій шляхом продажу та перепродажу. Таких змін зазнали близько 70 банків. Вони переходять із рук одних акціонерів до інших, мов естафетна паличка.
IV етап (1996-1998рр.):
стабілізація банків та впровадження національної валюти - гривні
Цей ключовий етап становлення віт-чизняної банківської системи потребує детальнішого розгляду. Можемо підби-ти певні підсумки роботи банківської системи. Позаду роки гіперінфляції та повної розбалансованості економіки. Протягом перших п’яти років існуван-ня незалежної держави в Україні:
·
створено основи дворівневої бан-ківської системи, валютного ринку та первинного ринку цінних паперів (вторинний так і не запрацював);
·
пройдено перший етап реформу-вання грошової системи країни, введе-но проміжну валюту — український кар-бованець;
·
створено національну платіжну си-стему, запроваджено нові прогресивні технології перерахування коштів на ос-нові електронних платежів, що дало змогу досягти світового рівня обробки інформації у сфері міжбанківських роз-рахунків, значно підвищити їхню на-дійність, обмежити ризик створення фальшивих грошей в обігу та скороти-ти до мінімуму термін проходження платежів. Систему визнано найшвидкіснішою в Європі;
·
введено в дію потужності з друку-вання банкнот та карбування монет;
·
розпочато реформування бухгал-терського обліку та звітності у банках;
·
НБУ напрацьовано нормативну базу для здійснення монетарної політи-ки та банківського нагляду; вдосконале-но інструменти регулювання банківської системи;
·
завдяки зусиллям НБУ, його моне-тарній політиці подолано гіперінфляцію, керованими стали інфляційні процеси.
Проте триваюча економічна, фінан-сова та платіжна криза, гальмування процесу ринкових перетворень еко-номіки, інвестиційного процесу, серйоз-ні недоліки та прорахунки комерційних банків у сфері кредитування, розра-хунків, порушення багатьма з них еко-номічних нормативів, невпорядкова-ність і нестабільність нормативно-пра-вового регулювання, недосконалість по-даткового та фінансового законодавст-ва спонукають до поглиблення бан-ківської реформи.
Багато було зроблено для фінансової реорганізації банків, поліпшення умов їхньої діяльності. Однак
