Порядок визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань.

Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду, тобто розрахункового кварталу.

Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів). [6, 10-12]

1.2 Основи оподаткування доходів фізичних осіб

Оподаткування доходів громадян має тисячолітню історію. Первісною примітивною формою прямих податків були повинності у вигляді безплатних послуг, які населення надавало державі.

На українських землях податки, які сплачували фізичні особи, простежувалися ще задовго до заснування Київської Русі. Перші згадки про них можна знайти в “Повісті минулих літ”, автором якої вважають ченця Києво-Печерського монастиря Нестора.

Причинами, які привели до виникнення прямого оподаткування доходів населення, були гостра потреба держави в додаткових бюджетних надходжень і забезпечення рівноправності оподаткування на основі прямого визначення доходів платника.

На сьогодні податок на доходи фізичних осіб досягає своєї досконалості та завершеності. Він використовується податкових системах майже всіх країн світу. При визначенні економічної сутності необхідно чітко розмежовувати об’єктивне існування податку властивими йому функціями – мобілізації фінансових ресурсів в розпорядження держави, регулювання доходів різних верств населення, а також стимулювання економічних і соціальних процесів у державі, та суб’єктивний процес його використання в здійснені фінансової політики.

Тому основне завдання полягає в тому, щоб змінити його правило використати: об’єктивно пристосувати до національного економічного простору, а суб’єктивно – поставити в рамки податкового законодавства.

Прибутковий податок із доходів громадян є дуже дієвою формою взаємовідносин між державою та її громадянами, яка здійснюється на основі примусового обов’язкового вилучення частини із доходу для створення централізованого грошового фонду держави з метою виконання її функцій. Рівень прибуткового оподаткування фізичних осіб впливає на реальні особисті доходи значної частини населення, особливо тих, хто отримує основні доходи у вигляді заробітної плати. [8, 35-37]

Важливим є призначення оподаткування доходів різних груп населення з метою досягнення економічного зростання й соціальної справедливості в суспільстві. Досягнення поставленої мети потребує досконалого податкового законодавства, яке повино опиратися на науково обґрунтоване визначення бази оподаткування, ставок податку, пільг при оподаткувані, а також урахування специфічних умов національної економіки, трудових і соціальних традицій населення, демографічної ситуації тощо.

У податковому законодавстві щодо оподаткування доходів фізичних осіб повина знайти своє відображення кінцева мета фінансової політики держави. Що стосується мети, то безумовно це – соціальна справедливість та зростаня добробуту як населення загалом, так і кожного громадянина зокрема.

Вивчення досвіду оподаткування доходів фізичних осіб за кордоном дає підставу дійти висновку щодо зростаючої ролі саме прямого оподаткування, насамперед помірно прогресивного індивідуального податку, який враховує особисті обставини платників: розмір доходу, склад родини, наявність утриманців, витрати на освіту, підтримку здоров’я тощо. Серед основних чинників, що сприяють забезпеченню сталих надходжень до бюджету й використання податків як інструментів державного регулювання, є стимулювання прискорення науково – технічного прогресу, збільшення зайнятості населення, рівномірний економічний розвиток території тощо.

З точки зору економічної сутності цього податку, то точнішим був би термін “податок на доходи з фізичних осіб”. В умовах ринку відбувається розвиток форм власності, що потребує перебудови системи оподаткування на демократичних засадах, і насамперед, забезпечення рівності всіх платників податків незалежно від того, з якою формою власності пов’язана їхня діяльність, врахування всіх доходів, що отримує фізична особа з різних джерел. [11, 275-277]

Однак слід зауважити, що чинний порядок оподаткування доходів фізичних осіб потребує подальшого удосконалення, насамперед у напрямках встановлення неоподаткованого мінімуму, упорядкування пільг.

Податок з доходів фізичних осіб справляється на підставі Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Платниками даного податку є:

резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження на Україні так і іноземнідоходи;

нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України і має дипломатичні привілеї та імунітет, установлені на умовах взаємності міжнародним договором. Отже резидент – це фізична особа яка має місце проживання в Україні. Якщо вона має місце проживання в іншій країні, вона вважається нерезидентом.

Вагомою підставою для визнання особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України або її реєстрація як самозайнятої особи. При цьому самозайнята особа – платник податку, який є субєктом підприємницької діяльності або здійсьнює незалежну професійну діяльність та не є найманою особою у межах такої підприємницької діяльності чи незалежної професійної діяльності. [13, 45-47]

Оскільки платники податку поділені на дві групи, то відповідно для кожної групи ми можемо виділити свої об’єкти оподаткування.

Об’єктом оподаткування для резидента є:

- загальний місячний оподатковуваний дохід;

чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподаковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

доходи з джерелом походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню підчасїх виплати;

іноземні доходи.

Об’єктом опдаткування для нерезидентає:

загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

загальний річний оподатковуваний дохід, з джерелом його походження з України;

доходи із джерелом їх походження з України, що підлягають кінцевому опдаткуванню приїх виплаті.

Важливо відмітити, що при кожному нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об’єкт оподакування визначається як вартіфсть такого нарахування, визначена за