Новий закон України про податок на прибуток підприємств формувався протягом досить тривалого періоду, але в ньому й сьогодні є деякі визначення, які негативно впливають на механізми дії цього податку. Так, наприклад, вне-сені в закон зміни щодо визначення основних фондів та їхніх груп, визначення та нарахування амортизаційних відрахувань і їхніх норм дали можливість за-стосувати щорічну індексацію балансової вартості основних фондів, що призве-ло до збільшення платниками розміру амортизаційних відрахувань у цілому по Україні у 1,7 разу. Чинне законодавство не виключає можливості нарахування платником амортизаційних відрахувань у період фактичного простоювання ос-новних фондів. Це призводить, у свою чергу, до зменшення надходжень до бюд-жету, оскільки продукція на таких підприємствах фактично не виробляється, ва-лові доходи відповідно не зростають, суми амортизаційних відрахувань збільшують валові витрати та зменшують суму податку на прибуток. Широке тлумачення закону та наявні пільги дали можливість 48% підприємств (або 11 тисячам великих і середніх суб'єктів господарювання) відобразити в деклараці-ях про прибуток від'ємне податкове зобов'язання минулих років, що в цілому за рік призвело до втрати бюджетом надходжень на суму 6 млрд. грн. [9, 42-44]

Нестабільність системи податкового законодавства України здебільшого по-яснюється не змінами в економічному середовищі України, а недосконалістю ана-літичних напрацювань, які повинні застосовуватися як при розробленні нових за-конодавчих актів щодо податків і платників, так і при підготовці змін та доповнень до чинних законів про податки. Не можна не враховувати й того факту, що вне-сення змін до чинного податкового законодавства відбувається також під тиском народних депутатів, які захищають свої власні інтереси в бізнесі.

Тому забезпечуючи принцип стабільності податкового законодавства не слід змінювати права та обов’язки платників податків, які беруть участь у цільових державних інвестиційних програмах. Для цієї категорії платників необхідно забезпечити безумовне виконанні податкових умов протягом усього періоду дії податкового законодавства. Для забезпечення стабільності бюджетного процесу після прийняття законодавчих актів про оподаткування треба упроваджувати їх не раніше, ніж з початку фінансового року, що фактично передбачає прийнятий Бюджетний кодекс.

Ці питання, до речі, пов'язані з проблемою тіньової економіки. Отож слід поміняти векторний напрямок оподаткування: основним джерелом надходжень мають бути надходження від громадян, а не від підприємств. На сьогодні в Ук-раїні фактично відсутні непрямі методи оцінки доходів юридичних і фізичних осіб, немає єдиної інформаційної бази. Відсутність законодавчого регулювання непрямих методів оцінки доходів юридичних і фізичних осіб, які широко зacтосовуються країнами світу, викликає справедливі нарікання з боку населення, обу-реного невідповідністю задекларованих доходів реальним витратам деяких пред-ставників тіньового бізнесу. [11, 279-281]

Немає справедливості і при оподаткуванні юридичних осіб. Не можна вва-жати соціально справедливим оподаткування юридичних осіб, коли одні під-приємства левову частку своїх прибутків змушені віддавати до бюджету, а інші підприємці, особливо комерційні структури, перебувають у тіні й ніяких плате-жів до бюджету не вносять, декларуючи збиткову діяльність, що взагалі супере-чить економічній меті будь-якого створеного підприємства.

Економіка кожної країни значною мірою залежить від фіскальної політики держави, складовою якої є податкова система, що включає досить широке коло податків різної спрямованості, де система прямого оподаткування є важливим ін-струментом впливу на економіку і водночас є барометром специфічного соціаль-но-економічного розвитку країни. До таких чинників, окрім розвитку економіки і соціальної сфери, належать зовнішня і внутрішня політика держави, її геогра-фічне положення, кліматичні умови, традиції народу тощо. Через прямі податки відбувається тісний зв'язок між державою та юридичними і фізичними особами щодо формування, розподілу й використання їхніх доходів. Однак за історію іс-нування суспільства ще не знайдено універсального підходу до побудови такої системи прямого оподаткування, яка б повністю задовольнила потреби і держа-ви, і платників податків.

Аналіз розвитку податкових систем європейських країн свідчить про дедалі більшу роль прямого оподаткування, насамперед прибуткового оподаткування доходів громадян. Зростаюча податкова культура і свідомість платників прямих податків дає змогу забезпечувати сталі надходження до бюджету і використову-вати податки як інструменти, що стимулюють прискорення науково-технічного прогресу, що сьогодні не дозволяє встановлювати більші ставки податку, оскільки доходи населення надзвичайно низькі. У 1998 році реальні доходи після оподаткування скоротилися на 2,8% порівняно з 1997 роком. А в розвинених європейських країнах упродовж .останніх десятиліть розмір реальної заробітної плати зростав: наприклад, у Ве-ликобританії за 1955—1986 роки — в 1,8 разу; у Франції — в 2,4; у Німеччині та Італії — в 2,8 разу. В 90-ті роки ці процеси зберігали свою динаміку в країнах ,ЄС, реальна погодинна зарплата робітників в обробній промисловості зросла на ,7% порівняно з 1985 роком.

Важливим напрямком реформування національного оподаткування є перехід до оподаткування сукупного валового доходу платника податку, який охоплює суму доходу з усіх джерел у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах. Дос-від передових країн свідчить, що система прибуткового оподаткування громадян часто охоплює і доходи від володіння житловими будинками, приміщеннями для професійного використання, сільськогосподарськими землями та будівлями. Кож-ному виду нерухомості відповідає розмір доходу, що береться до розрахунку неза-лежно від того чи був дохід реально отриманий, чи ні. Такий механізм забезпечує ефективне функціонування ринку нерухомості й надходження до бюджетів.

Воднораз проведення обґрунтованої політики стосовно використання доз-волених вирахувань із сукупного валового доходу, яка б відповідала потребам соціально-економічного розвитку держави, сприяло б зростанню накопичень та заощаджень населення. Зважаючи на демографічну ситуацію в Україні, стан здо-ров'я