Акцизний збір є видом специфічних акцизів, що встановлюються за індивідуальними ставками для кожного товару. Перелік підакцизних товарів і ставки акцизного збору встановлюються Верховною Радою. Схематично акцизний збір може бути подано у такому вигляді:

Структурно – логічна схема акцизного збору

Платниками акцизного збору є національні виробники підакцизних товарів та суб’єкти, що імпортують чи реалізують ці товари.

Об’єктом оподаткування є оборот з реалізації підакцизних товарів, а для імпортних – їх митна вартість.

Мито є непрямим податком, що стягується з товарів, які переміщуються через митний кордон країни. Воно характеризується за такою схемою:

Структурно – логічна схема мита

Платниками мита є декларанти товарів, які переміщуються через державний кордон.

Об’єктом оподаткування є митна вартість товарів, або їх кількісна оцінка, що залежить від виду встановлених ставок.

Ставки мита встановлюються:

у процентах до митної вартості;

у грошовому вимірі в євро на одиницю товару чи певну одиницю його характеристики.

Процентні ставки мита встановлено на трьох рівнях:

повні;

пільгові;

преференційні.

Їх застосування залежить від того, який митний режим установлено в Україні для тієї чи іншої країни походження товарів.

Порядок обчислення та сплати мита. Обчислення мита проводиться за встановленими ставками за товарними групами. Сплата проводиться декларантом і є підставою для випуску товарів з митниці.

Мито є непрямим податком, що стягується з товарів і транс-портних засобів, які переміщуються через митний кордон країни. Це переміщення може бути зв'язане з увезенням, вивезенням або перевезенням транзитом товарів чи транспортних засобів. Цей пода-ток виконує фіскальну і регулюючу функції. Регулююча функція спрямована на формування раціональної структури імпорту та екс-порту, захист національного виробника (мито на імпорт), заохочен-ня або обмеження експорту (мито на експорт). Міжнародна практи-ка свідчить, що найбільш поширеним є мито на імпорт.

Платниками мита є фізичні та юридичні особи. Сплата податку здій-снюється під час перетину митного кордону. У кінцевому підсумку ре-альними платниками мита на імпорт (ввізне мито) є споживачі товарів, що імпортуються. Однак під час перетину митного кордону мито спла-чує суб'єкт господарювання за рахунок своїх оборотних коштів, що, зрозуміло, впливає на його фінансовий стан. На період від сплати ввіз-ного мита до реалізації споживачам товарів, що імпортуються, відбува-ється відволікання (іммобілізація) оборотних коштів імпортерів.

На фінансову діяльність імпортерів — суб 'єктів господарювання будуть справляти вплив: визначення об 'єкта оподаткування, розмір ставок податку, податкові пільги, терміни сплати ввізного мита.

Об'єктом оподаткування є митна вартість товару, що переміщу-ється через митний кордон. Для визначення митної вартості товару, що імпортується, вартість товару у валюті, яка визначена укладеним контрактом, перераховується в національну валюту України за кур-сом Національного банку надень подання митної декларації.

Користуються двома видами ставок для обчислення суми мита:—

у відсотках до митної вартості товарів, що переміщуються че-рез митний кордон;—

у грошовому вимірі на одиницю товару.

На підакцизні товари встановлено ставки специфічного ввізного мита. Для більшості видів підакцизних товарів ставку ввізного мита встановлено в ЕКЮ (ЄВРО) з одиниці товарів, що імпортуються. Ставки ввізного мита диференційовані за товарними групами, як і ставки акцизного збору. Перелік товарів, що підлягають митному оподаткуванню, значно ширший, ніж перелік підакцизних товарів.

Стосовно стягнення мита діє розгалужена система пільг — від встановлення мінімальних пільгових ставок залежно від країни-поста-чальника (на імпортні товари) або країни-покупця (на експортні това-ри) аж до повного звільнення від мита окремих товарів.

Контроль за стягненням мита здійснюють митні органи. За вико-нання ними своїх обов'язків і надання платникам відповідних послуг стягуються митні збори. Вони теж можуть бути встановлені у відсотках від митної вартості товарів, однак їх не слід ототожнюва-ти з митним податком.

2.1 Визначення суми ПДВ для сплати до бюджету

Для того щоб визначити суму податку на додану вартість яка підлягає сплаті до бюджету потрібно проаналізувати операції проведені підприємтсвом за звітний період.

Отже на підприємтсві відбулися такі операції:

- куплено матеріали на суму 200 гривень в тому числі ПДВ;

- придбано і введено в експлуатацію основні засоби на суму10000 гривень в тому числі ПДВ;

- куплено програмне забезпеченя на суму 5000 гривень без ПДВ;

- оплачено послуги сторонній організації в сумі 1000 гривень гривень в тому числі ПДВ;

- здійснена оплата з розрахункового рахунку за зобов’язаннями перед постачальниками за товари отримані у минулому періоді, що не мали документального підтвердження в сумі 300 гривень без ПДВ;

- проведена передача активів даного підприємтсва іншій організації в обмін на інвентар та інструменти в сумі 600 гривень без ПДВ;

- отримано матеріали оплачені в минулому періоді на суму 500 гривень в тому числі ПДВ та не віднесені до податкового кредиту;

- для здійснення виробництва придбано МШП на суму 100 гривень без ПДВ;

- реалізовано товари за відпускними цінами на суму 1000 гривень в тому числі ПДВ;

- реалізовано товаро – матеріальні ціності на суму 800 гривень в тому числі ПДВ;

- відвантажено продукцію на суму 5000 грнивень в тому числі ПДВ;

- отримано аванс на суму 150 гривень з ПДВ;

- проведено уцінку основних засобів на суму 2000 гривень;

- отримано виручку від реалізації продукції на суму 3000 гривень в тому числі ПДВ;

- відвантажено продукцію на суму 1000 гривень без ПДВ при попередній оплаті;

- сплачено відсотки банку за кредит в сумі 800 гривень;

- реалізоввано на біржі ціні папери на суму 500 гривень;

- продано продукцію закордоним партнерам на суму 800 гривень