Вступ

Банк – юридична особа, яка має виключно право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Банки можуть мати свої підрозділи, представництва і філії

Підрозділ банку – структурна одиниця банку, що не має статусу юридичної особи і виконує функції, визначені банком.

Представництво банку – територіально відокремлений структурний підрозділ банку, що не здійснює банківську діяльність.

Філія банку – відокремлений структурний підрозділ банку, що не має статусу юридичної особи і здійснює банківську діяльність від імені банку.

Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути складними, інвестиційними, і поточними, розрахунковими (кліринговими)

Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.

Кожен банк має певні зобов’язання перед Національним банком України. Правління банку зобов’язане протягом трьох робочих днів інформувати Національний банк України про:

звільнення керівника (керівників) банку та про кандидатуру на призначення на цю посаду;

зміну юридичної адреси і місцезнаходження банку та його відокремлених структурних підрозділів;

втрати на суму, що перевищує 15% капіталу банку;

падіння рівня капіталу банку нижче рівня регулятивного капіталу;

наявність хоча б однієї з підстав для призначення тимчасового адміністратора чи ліквідатора;

припинення банківської діяльності;

пред’явлення обвинувачення у вчиненні корисливого злочину керівнику банку, фізичній особі – власнику істотної участі або представнику юридичної особи – власнику істотної участі

Банк набуває статусу спеціалізованого банку у разі, якщо більше 50% його активів є активами одного типу. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку у разі, якщо більш е 50% його пасивів є вкладами фізичних осіб.

Характеристика кредитних операцій банку

Кредитні операції – вид активних операцій, пов’язаних з наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов’язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, користувачів, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо. Кредитні операції класифікуються залежно від рівня ризику та поділяються на “стандартні”, “під контролем”, “субстандартні”, “сумнівні” та “безнадійні”.

Класифікація кредитних операцій – це оцінка рівня ризику за кожною кредитною операцією з урахуванням фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та рівня забезпечення кредитної операції.

Кредитний ризик – ризик невиконання позичальником (контрагентом банку) зобов’язань за кредитними операціями (тобто ризик того, що сплата позичальником відсотків і основного боргу за кредитними операціями проводиться з відхиленнями від умов кредитної угоди або взагалі не проводитиметься).

“Стандартні” кредитні операції, за якими кредитний ризик є незначним, становить 2% чистого кредитного ризику.

“Під контролем” – це кредитні операції, за якими кредитний ризик є незначним, але може збільшитися внаслідок виникнення несприятливої для позичальника ситуації та становить 5% чистого кредитного ризику.

“Субстандартні” кредитні операції – це операції, за якими кредитний ризик є значним, надалі можу збільшуватися і становить 20 відсотків чистого кредитного ризику, а також є ймовірність несвоєчасного погашення заборгованості в повній сумі та в строки, що передбачені кредитним договором.

“Сумнівні” кредитні операції – це операції, за якими виконання зобов’язань з боку позичальника (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) під загрозою, ймовірність повного погашення кредитної заборгованості низька та становить 50 відсотків чистого кредитного ризику.

“Безнадійні” кредитні операції – це операції, імовірність виконання зобов’язань за якими з боку позичальника/контрагента банку (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ними.

Платоспроможність – здатність позичальника/контрагента банку своєчасно здійснювати розрахунки за всіма видами свої зобов’язань.

Кредитоспроможність – наявність у позичальника/контрагента банку передумов для отримання кредиту та його здатність повернути кредит і відсотки за ним у повному обсязі та в обумовлені договором строки.

Інвестиційний проект – проект, що впроваджується позичальниками (суб’єктами господарювання) на умовах фінансової самоокупності та для якого передбачається спів фінансування проекту позичальником або іншими інвесторами в розмірі не менше ніж 20% його вартості.

Кредитування під інвестиційний проект – довгострокове кредитування інвестиційних проектів під майбутні доходи (що має одержати створюване/реконструйоване підприємство та за рахунок яких забезпечуватиметься повернення кредиту), яке передбачає як оцінку банком інвестиційного проекту щодо його фінансової самоокупності, так і практичну реалізацію цього проекту (оцінку бізнес-плану реалізації проекту). Під час оцінки реалізації інвестиційного проекту банком визначається здатність позичальника ефективно реалізувати інвестиційний проект та отримати запланований результати; надійність та стабільність бізнесу, яким займається позичальник, протягом часу, що потрібний для завершення проекту і повернення кредиту, врахування як позичальником, так і банком усіх ризиків, що наявні під час кредитування під інвестиційний проект.

Інвестиційний клас – кредитний рейтинг, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній.

2. Оформлення та розрахунок кредиту.

2.1 Загальна характеристика даного виду кредиту

З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту інтересів кредиторів і вкладників банків Національним банком України установлюється порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.

Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків (далі – резерв під кредитні ризики) є спеціальним резервом, необхідність формування якого обумовлена кредитними ризиками, що притаманні банківській діяльності. Створення резерву під кредитні ризики – це визнання витрат для