Для суб’єктів господарської діяльності, діяльність яких пов’язана з сезонним характером виробництва, середньомісячна сума надходжень визначається за 12 місяців.

Оптимальне теоретичне значення показника К – не менше ніж 1,5.

Також можуть бути враховані суб’єктивні чинники, що характеризуються такими показниками: ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та галузі промисловості;

наявність державних замовлень і державна підтримка позичальника;

ефективність управління позичальника;

професіоналізм керівництва та його ділова репутація

інша інформація

Оцінка фінансового стану позичальника-банку здійснюється рідше ніж один раз на місяць з використанням методів, що використовуються у вітчизняній та світовій банківській практиці, у тому числі з урахуванням

Інформація позичальника-банку про дотримання економічних нормативів і нормативу обов’язково резервування коштів;

аналізу якості активів і пасивів;

аналізу прибутків і збитків;

інформації про виконання банком зобов’язань у минулому;

інформації про надані та одержані міжбанківські кредити;

щорічно аудиторського висновку.

Для оцінки фінансового стану позичальника – фізичної особи банки встановлюють показники та їх оптимальні значення залежно від виду кредиту, його обсягу й строку, виду забезпечення за кредитом.

Оцінка фінансового стану позичальника має враховувати кількісні та якісні показники, що можуть у тій чи іншій мірі вплинути на виконання позичальником зобов’язань за кредитом, з визначенням рівня їх ймовірного впливу на дотримання умов кредитної угоди шляхом установленням оптимальних значень та відповідних балів для кожного з показників та здійснюється з урахуванням виду і строку кредиту, що надається.

У разі визначення кредитоспроможності позичальника – фізичної особи під час розгляду питання про надання кредиту та оцінки його фінансового стану під час обслуговування боргу за кредитом мають ураховуватися як кількісні показники, так і якісні характеристики позичальника, що підтверджується відповідними документами і розрахунками.

2.4. Прийняття рішення та видача кредиту

З метою розрахунку обсягу резерву під кредитні ризики та визначення чистого кредитного ризику банк повинен проаналізувати кредитний портфель.

Аналіз кредитного портфеля та класифікація кредитних операцій здійснюється за такими критеріями:

оцінка фінансового стану позичальника;

стан обслуговування позичальником кредитної заборгованості за основним боргом і відсотків (комісій та інших платежів із обслуговування боргу), за ним у розрізі кожної окремої заборгованості та спроможності позичальника надалі обслуговувати цей борг;

рівень забезпечення кредитної операції.

Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюється кожний банком самостійно його внутрішніми положеннями щодо проведення активних операцій та методикою проведення оцінки фінансового стану позичальника з урахуванням вимог цього Положення 6, у яких мають бути визначені ґрунтовні, технічно виважені критерії економічної оцінки фінансової діяльності позичальників на підставі аналізу їх балансів і звітів про фінансові результати в динаміці тощо. Методика проведення оцінки фінансового стану позичальника, яка розроблена банком, є невід’ємним додатком до внутрішньобанківського положення банку про кредитування.

Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника – юридичної особи банк має враховувати такі основні економічні показники його діяльності:

платоспроможність (коефіцієнт миттєвої, поточної та загальної ліквідності);

фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);

обсяг реалізації;

обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках; наявність картотеки неплатежів у динаміці);

склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний та поточний роки);

собівартість продукції (у динаміці);

рентабельність (у динаміці)

кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів)

Оцінку фінансового стану позичальника/контрагента банку з урахуванням поточного стану обслуговування позичальником/контрагентом кредитної заборгованості банку здійснює кожного разу під час укладання договору про здійснення кредитної операції, а надалі для:

банків – не рідше ніж один раз на місяць;

інших юридичних осіб – не рідше ніж один раз на три місяці;

фізичних осіб – періодичність оцінки їх фінансового стану визначається банками самостійно з урахуванням стану обслуговування боргу та строковості кредиту, але не рідше ніж один раз у рік. Якщо обслуговування кредитної заборгованості відбувається із простроченим або пролонгацією, то оцінка фінансового стану позичальника – фізичної особи має відбуватися постійно протягом періоду несвоєчасного погашення боргу протягом періоду несвоєчасного погашення боргу – крім випадків, поязаних з поважними причинами.

Результати оцінки фінансового стану позичальників/контрагентів банку мають зберігатися в банку відповідно до строків зберігання документів з кредитування, встановлених законодавством України, особливо щодо великих кредитів, кредитів пов’язаним з банком особам.

Зазначені в цьому Положенні вимоги щодо оцінки фінансового стану позичальника є мінімально необхідними. Банки мають право самостійно встановлювати додаткові критерії оцінки фінансового стану позичальника, що підвищують вимоги до показників з метою адекватної оцінки кредитних ризиків та належного контролю за ними.

Банки самостійно встановлюють нормативні значення та відповідні бали для кожного показника залежно від його вагомості сере інших показників, що можуть свідчити про найбільшу ймовірність виконання позичальником зобов’язань за кредитними операціями.

Вагомість кожного показника визначається індивідуально для кожної групи позичальників залежно від кредитної політики банку, особливостей клієнта (галузь економіки, сезонність виробництва, обіговість коштів тощо), ліквідності балансу, становища на ринку тощо.

Клас позичальника за результатами оцінки його фінансового стану визначається на підставі основних показників та коригується з урахуванням додаткових показників.

Для прийняття рішення про видачу кредиту також необхідно вивчати кредитну історію позичальника, яка заповнюється таким чином

Порядок заповнення форми 2 „Кредитна історія позичальника”

Назва позичальника та його відносини з банком (клієнт, інсайдер тощо)

Адреса підприємства (юридична та фактична).

Підприємства або особи, не пов’язані з позичальником безпосередньо, але які мають з ним непрямі відносини, що можуть впливати на погашення кредиту позичальником, - назва, сума кредитів (депозитів) тощо.

Тип підприємства (вид господарського товариства, галузь промисловості, статутна діяльність).

Прізвище, ім’я та по батькові фахівця кредитного відділу, який безпосередньо відповідає за кредит.

Прізвища, імена та по батькові керівників підприємства