реферат

на тему

Банки України

Банки - один із головних інструментів здійснення економічних реформ, одна з найважливіших структур ринкової економіки.

Станом на 1 листопада 1996 року в Україні зареєстровано 231 комерційний банк. На сьогодні фактично працює 195 із них, 22 банки - у процесі ліквідації, злиття та об`єднання, 8 оголошено банкрутами. Щодо 6 банків прийнято ухвалу про припинення їхньої діяльності. У 1996 р. Тривала тенденція щодо підвищення простроченої та пролонгованої заборгованості - яка становила 37.3% суми кредитного портфеля.

Причини, що викликали такі наслідки, можна поділити на три групи:

1) загострення кризи в економіці й передусім у сфері виробництва;

2) відсутність виробленої стратегії і тактики роботи в ринкових умовах;

3) недосконалість грошово-кредитної політики НБУ щодо комерційних банків.

Зволікання з реформами та реальними інституціональними змінами в економіці, криза платежів, звуження кредитної діяльності комерційних банків з одночасним наростанням неплатежів за простроченими позиками - всі ці негативи призвели до скрутного становища банківської сфери. Активізації банківської кризи сприяла й недостатня оперативність та ефективність банківського нагляду. Так в Україні немає системи страхування ризиків кредитної діяльності й страхування банківських депозитів. Слід зазначити, що банківський нагляд вчасно не виявив і не ліквідував банків-банкрутів, які згодом через систему міжбанківських кредитів потягли за собою інші банки.

За умов невизначеності та зростання ризику на міжбанківському кредитному ринкові, ті банки, що дотримувались ризикованої кредитної політики, тепер мають великі суми простроченої заборгованості і опинились на межі банкрутства. Ті ж банки, що вони дотримувались менш ризикованої кредитної політики, сьогодні мають великі залишки вільної ліквідності, не використовують їх для отримання прибутків і тому теж зазнають значних збитків. Накопичення надлишкових резервів комерційних банків визначили успішну реалізацію перших емісій державних короткострокових облігацій.

Але повільна організація роботи Міністерства фінансів на ринку цінних паперів ставить банки у скрутне становище і взагалі заважає процесу реформування економіки України.

Нині банківська система України розвивається по вертикалі: головний банк - філіал - регіон. Доля фінансів повністю залежить від головних банків. Діяльність філіалів регулюється головним банком, який у першу чергу розв`язує свої проблеми, а потім - проблеми регіонів, де розташовані його філіали.

Тепер настав час розвитку банківської системи по горизонталі:

головний банк - регіональне управління - дочірні банки. Заслуговує мабуть на увагу ідея об`єднання філіалів одного банку, які розташовані в конкретному регіоні, з наданням цьому об`єднанню статусу юридичної особи.

Нині в Україні на понад 50 мільйонів населення приходиться трохи більше двохсот банків, що в 20-25 разів нижче ніж в розвинутих країнах світу. Отже з метою всебічного зміцнення банківської системи, забезпечення її ефективної підтримки з боку держави необхідно розглядати питання не лише якісного, але й кількісного розвитку банківської системи України. Кількісний розвиток комерційних банків (їх виникнення та ліквідація) має відбуватися під впливом економічних процесів, а не шляхом прямого втручання державних органів управління. Держава має стимулювати розвиток власної банківської системи, інакше з`являться можливості виникнення явища монополізації на фінансово-кредитному ринку, а на місце вітчизняних банків прийдуть іноземні.

До найважливіших інструментів контролю центральних банків за ризиками, ліквідністю та стабільністю банківської системи належать вимоги щодо мінімального розміру банківського капіталу. В розвинутих країнах цей показник складає від 1.3млн екю в Німеччині до 13 в Італії. В процесі розвитку банківської системи України вимоги до мінімального розміру статутного фонду зросли з 5млн крб у серпні 1990 до 500млн крб у грудні 1992р. А в січні 1996р. Верховна Рада прийняла постанову, згідно з якою банки зобов`язані поетапно формувати свій статутний фонд, аби мінімальної його суми в 1 млн екю було досягнуто до 1 січня 1998 р. Розглядаючи ситуацію, що склалася, станом на 01.01.97 р. вимоги можна вважати певною мірою адекватними - близько 60.5% банків із тих, діяльність яких аналізує Асоціація українських банків, мають наднормативний сплачений статутний фонд. Але в процесі стабілізації економіки НБУ буде цю планку поступово піднімати що цілком справедливо для універсальних банків, але не для невеликих банківських установ. Отже, правомірною має стати градація вимог до мінімального статутного фонду банків залежно від їх спеціалізації і місця функціонування. Тому банки, що не зможуть сформувати статутного фонду в необхідних обсягах, повинні мати можливість перетворитися на банки з обмеженим колом операцій(у так звані ”квазібанківські” установи).

Щоб Україна успішно увійшла в завершальний етап перехідного періоду з добре підготовленою банківською системою, здатною розв`язувати нові, надзвичайно складні завдання реструктуризації економіки, необхідно вже сьогодні забезпечити вирішення мінімум трьох завдань:

1) прискорити зростання економічного потенціалу банків, нагромадження їхнього власного капіталу, звільнити їхні баланси від безнадійних боргів державних підприємств;

2) захистити банки від втручання з боку державних структур, яке не відповідає вимогам чинного банківського законодавства, створити надійну систему страхування банківських депозитів, сприяти формуванню високої довіри до банків з боку юридичних та фізичних осіб;

3) створити дієву законодавчо-правову базу діяльності банків, яка забезпечила б їм умови для надійного захисту від усіх видів ризиків та вдосконалення високої стабільності їх роботи.

Враховуючи викладене вище потрібно вжити ряд заходів. По-перше, необхідно створити систему швидкого реагування на виникнення банківського ризику в цілому(щоденна оцінка стану банківської системи, можливість своєчасно оцінити фінансовий стан будь-яких банків України за допомогою офіційної методики оцінки стану банку на основі його звітної статистики). По-друге, потрібно розробити і прийняти закон про