Передова практика проведення операцій з банківськими пластиковими картками у провідних країнах світу

Ще наприкінці 1990-х років у світі було випущено 600 млн. пластикових карток В.К. Задірака, О.С. Олексюк, М.О.Недашковський. Методи захисту банківської інформації. – К.: Вища школа, 1999. – С. 157.. Вже тоді на кожного повнолітнього жителя Європи в середньому припадало 1,1 картки, а річна кількість платежів за картками становила 6 млрд. Европейский рынок пластиковых карточек/ Мир карточек, №4, 1997. На кінець 2006 року за даними Європейського центрального банку, у країнах Європейського Союзу кількість карток із функцією видачі готівки в середньому на душу населення становила – 1,35-1,38 В. Харченко. Підсумки діяльності банків України на ринку платіжних карток у 2007 році // Вісник НБУ. - № 4. – 2008. – С. 31.. При цьому 60% загального числа транзакцій за картками в Європі припадає на Великобританію і Францію О. Павлов Современное состояние мирового рынка смарт-карт /Пластиковые карточки, №2, 1992..

У країнах Європи переважають дебетові картки. Вони складають тут 55% всіх платіжних карток; на них припадає 45% всіх транзакцій і 35% вартостей грошового обороту. Частка кредитних карток складає майже 30%. Прибутковість різних типів карток неоднакова, тому різні країни вибирають різні цілі і пріоритети Европейский рынок пластиковых карточек/ Мир карточек, №4, 1997..

Переважання дебетових карток в Європі в порівнянні з США дає підстави чекати, що в майбутньому відмінності між ринками США і Європи відносно пріоритетів у виборі типів карток і шляхів технічного розвитку будуть тільки зростати. Це означає, що між Європою і США збережуться відмінності в ціновій політиці і величині комісії за обмін валюти. Це може привести до зіткнень регіональних інтересів в міжнародних платіжних системах, таких як VISA і Europay.

Основними емітентами платіжних карток є банки, хоча випускають картки не тільки вони. У міру вдосконалення ринку значення фінансових інститутів як основних емітентів зменшується. У Великобританії, Франції і скандинавських країнах на небанківські картки доводиться 50% загального об'єму емісії. На менш розвинених ринках Португалії і Німеччини на долю банків доводиться 95% емісій. Проте швидкий вихід небанківських емітентів платіжних карток на перші ролі, як це відбулося в США, в Європі мало вірогідний. Відмінності між країнами залишаються значними, і лише небагато організацій мають сильні позиції більш ніж в одній країні. Відносно поширеності карток Європу можна порівняти із строкатою клаптевою ковдрою: відмінності країн по числу карток на душу повнолітнього населення залишаються значними. Найбільше їх в Нідерландах - 1,7. Проте в Австрії, Німеччині і Греції потенціал зростання числа карток ще великий: у цих країнах на одного повнолітнього жителя доводиться менше 0,5 картки. Останніми роками цей показник по Європі помітно вирівнявся в половині країн на кожного дорослого жителя доводиться від 1 до 1,2 картки.

У кожній країні своя система карток, їх використання, емісії і процесингу. Проте у всіх європейських країнах число карток швидко росте, а платіжні системи ускладнюються не тільки відносно розробки програмних продуктів, але і відносно всієї інфраструктури обробки транзакцій і відповідних технологій.

Історично склалося так, що у Великобританії, Ірландії і Греції велика питома вага кредитних карток, а в Швейцарії і Швеції переважають дебетові картки.

Відмінності по інтенсивності використання карток між країнами Європи ще більші. Найвище ця інтенсивність в Данії і Фінляндії, де на картку в середньому доводиться не менше однієї транзакції в тиждень. На третьому місці по цьому показнику - Франція (по загальному числу транзакцій вона займає перше місце в Європі). У Італії ж на картку здійснюється в середньому всього біля двох транзакцій в рік. Цей розкид відображає відмінності як "зрілості" національних платіжних систем, так і потенціалу їх зростання. По числу встановлених банківських пристроїв самообслуговування Германію випереджає сьогодні решту всіх європейських країн.

У п'ятірці країн-лідерів використання банкоматів, в яку крім Німеччини входять Іспанія, Франція Великобританія і Італія, встановлено більше 76% від загального числа банкоматів в Європі Ю.Перлин, Д.Сахаров. Банкомат. Что это такое? /Электронные деньги, 1997..

По щільності банкоматів на душу населення перше місце в Європі посідає Іспанія. Сьогодні на мільйон жителів в цій країні припадає 643 банкомати. На другому місці перебуває Фінляндія - 555 банкоматів на мільйон жителів. Щільність банкоматів в Іспанії істотно перевершує щільність банкоматів, наприклад, в США і майже удвічі - середню по Європі. Країною з максимальним числом банкоматів на кожен мільйон жителів (більше 1 000) залишається Японія. Більшість пристроїв, проте, розташовані усередині офісів банків і недоступні в нічний час і вихідні. Середньоєвропейський рівень щільності банкоматів сьогодні дорівнює 332 пристроям на мільйон жителів, тобто на кожних 3 000 жителів припадає один банкомат.

У провідних країнах світу використовується багато методів захисту від незаконного використання картки. Кожному торговцеві встановлюється ліміт суми операцій. Операції на суму, що перевищує ліміт, можуть проводитися тільки за узгодженням з банком. Зазвичай від 8 до 10% операцій вимагають підтвердження, що отримується по телефону.

Ще у 1982 році, коли втрати банків США від незаконного використання кредитних карток склали близько 1 мільярда доларів, VISA розробила систему недорогих терміналів, що використовують телефонну мережу (Point Of Sale – скорочено - POS), що встановлюються в торгових точках, за допомогою яких можна отримати дозвіл на операцію за декілька секунд. До 1986 року дозволи на