Узагальнюючи результати оцінки та аналізу управління інвестиційним портфелем в ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” ми можемо зазначити, що банк є одним з найбільших учасників фондового ринку в Україні. Аналіз показників рентабельності інвестиційного портфелю ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” дозволив зробити висновки, що найбільш рентабельними є відповідно найбільш ризиковані фондові інструменти – цінні папери в портфелі банку на продаж і до погашення, найменш рентабельними є відповідно найбільш надійні активи – цінні папери НБУ. Оцінюючи ж абсолютні значення показників рентабельності інвестиційного портфелю банку ми можемо зазначити, що для таких ризикових інструментів, якими взагалі є фондові цінності, їх рентабельність є занадто низькою для того, щоб зацікавити інвесторів в активній роботі на ринку. Зниження вартості інвестиційного портфелю банку та його рентабильності, скоріш за все пов’язане зі зміною організаційно-правової структури банку в 2005 році. Відзначимо, що саме низькі показники рентабельності більшості вітчизняних цінних паперів багато в чому стримують активність банку на фондовому ринку.

Зазначимо також, що загалом ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” дотримується досить консервативної стратегії управління інвестиційним портфелем, віддаючи перевагу більш надійним, але менш доходним цінним паперам. Розраховані значення показників відповідають нормативним вимогам Національного Банку України, що свідчить про фінансову стійкість і платоспроможність Банку. Що стосується загальної ефективності банку, то можна сказати, що хоч банк успішно отримує доходи по розміщенню коштів як в 2005 так і в 2006 році та збільшились прибутки з одиниці активу, проте прибуток банку за рахунок інших послуг сформовано недостатньо, витрати на утримання працівників банку не окуповуються, діяльність банку по розміщенню коштів є неефективною. Тому в третьому підрозділі ми запропонуємо напрямки підвищення ефективності управління інвестиційною діяльністю ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”. Особлива увага звернеться на управління ризиками, як на один з факторів, який впливає на рівень прибуковості (рентабельності) банківської установи.