Теоретичні основи управлінського обліку витрат та тенденції його розвитку

Ринкові перетворення, які відбуваються в економіці України потребують докорінних змін у системі інформаційного забезпечення власників підприємств і працівників апарату управління. За умов жорсткої конкуренції підприємницьких структур, їх виживання та успішне функціонування великою мірою залежить від здатності економічних служб реагувати на зміни та приймати ефективні управлінські рішення, орієнтовані на зниження витрат. Особливе місце серед вищеназваних служб нині відводиться працівникам внутрішньогосподарського обліку.

Згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" під внутрішньогосподарським (управлінським) обліком розуміють систему обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством.

Більшість науковців ототожнюють терміни "внутрішньогосподарський облік" і "управлінський облік", як це має місце і в Законі України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні". До їх числа відносяться В. В. Сопко, М. В. Кужельний, В. І. Єфіменко, О. В. Лишиленко, П. Й. Атамаста ін.

Так, зокрема на думку В. В. Сопка, внутрішньогосподарський облік (так званий управлінський, виробничий, контролінг) не є самостійним бухгалтерським обліком. На його погляд, це продовження, а точніше - подальше поглиблення, деталізація даних бухгалтерського фінансового обліку щодо затрат і доходів діяльності, коли розкривається ефективність придбання ресурсів, їх переробки, технологічних та організаційних рішень, мотивації тощо. В цьому контексті М. В. Кужельний вказує, що внутрішньогосподарський облік є управлінським обліком, що призначений для накопичення інформації для внутрішніх потреб підприємств. Цю думку підтримує В. І. Єфіменко, який зазначає, що внутрішній облік - це управлінський облік, який ведеться для задоволення потреб у інформації всього керівництва та його структурних підрозділів . А. Яругова стверджує, що управлінський облік інформаційно організовує внутрішньогосподарські зв'язки підприємства, тобто зв'язки між особами, які працюють на самому підприємстві

Дещо іншої точки зору притримується 3. В. Гуцайлюк, який стверджує, що внутрішньогосподарський облік є частиною або ж першим (низовим) етапом управлінського обліку, оскільки забезпечує формування інформації для управління окремими структурними підрозділами господарюючого суб'єкта. Приблизно такої ж думки щодо взаємозв'язку управлінського і внутрішньогосподарського обліку Ю. О. Мішін.

Внутрішньогосподарський облік це частина управлінського обліку, що є процесом збору та обробки інформації про фактичні витрати, доходи і фінансові результати підприємства від усіх видів діяльності в розрізі окремих видів продукції (робіт, послуг), виконавців робіт та інших сегментів для внутрішніх користувачів.

Відсутність єдиного підходу, спільної точки зору хоча б у найпринциповіших питаннях внутрішньогосподарського обліку негативно впливає на ефективність його використання на практиці, теорію вітчизняного обліку і структуру навчальних планів з окремих облікових дисциплін у вищих навчальних закладах. Хоча організація внутрішньгосподарського обліку на підприємствах згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є прерогативою самого підприємства, вважаємо за необхідне з метою ліквідації вищеперелічених проблем внести зміни та доповнення до нього, в яких конкретизувалась би сутність цього виду обліку та його об'єкти.

Досягненню спільної думки щодо сутності, предмета і методу управлінського, в тому числі внутрішньогосподарського, обліку сприяло б і прийняття вітчизняного нормативу з цього виду обліку щодо концепції його організації та розвитку. Варто зазначити, що основою національного нормативу з питань концепції управлінського обліку має бути міжнародний. Суть управлінського обліку в ньому може бути викладена в такій редакції: управлінський облік - це процес збору та обробки інформації для планування, прогнозування, аналізу, контролю і прийняття управлінських рішень з питань планових та фактичних затрат, доходів і фінансових результатів від всіх видів діяльності в розрізі структурних підрозділів, відповідальних осіб, окремих видів продукції (робіт, послуг) та інших сегментів для внутрішніх користувачів.

На сьогоднішній день існує чотири основних підходи щодо визначення суті внутрішньовиробничого обліку та його місця в системі інформаційного забезпечення управління:

1) вузьке трактування поняття “внутрішньовиробничий облік” як процесу інтерпретації виключно бухгалтерської інформації відповідно до потреб управління (або взагалі його ототожнення з бухгалтерським обліком);

2) розгляд внутрішньовиробничого обліку як окремого виду обліку, який інтегрує бухгалтерський та оперативно-технічний облік, контроль та аналіз господарських процесів з ціллю задоволення інформаційних потреб управління;

3) тлумачення терміну “management accounting” як “організація обліку відповідно до цілей управління”. При такому підході акцент робиться на слові “управлінський”, а не “облік”, внаслідок чого внутрішньовиробничий облік включає в себе не тільки облік, контроль і аналіз, а ще й планування, прогнозування, нормування показників;

4) використання термінів “ внутрішньовиробничий облік” (як процесу збору облікової інформації, необхідної для оперативного управління) та “контролінг” (як системи менеджменту, що на підставі даних внутрішньовиробничого обліку здійснює інформаційну підтримку прийняття стратегічних управлінських рішень) або “стратегічний облік” .

Прихильниками першого підходу є науковці (Бородкін О.С., Валуєв Б.І, Ластовецький В.О., Корчажнікова Л.П., Соколов Я.В.), які заперечують поділ бухгалтерського обліку на фінансовий та внутрішньовиробничий, оскільки історично виникнення обліку зумовлено необхідністю задоволення інформаційних потреб управління (інших цілей в нього немає), то бухгалтерський облік і є внутрішньовиробничий, потрібно тільки побудувати модель, передбачивши в ній всі вхідні і вихідні параметри.

Зокрема, Бородкін О.С. вважав, що бухгалтерський облік є єдиним і неподільним і складається з підсистем: облік основних засобів і нематеріальних активів, облік матеріалів і малоцінних та швидкозношуваних предметів, грошових коштів, дебіторської та кредиторської заборгованості і т.д.

Ця думка не є цілком вірною, оскільки для прийняття обґрунтованих оперативних рішень повинні використовуватись не тільки вартісні показники, а ще й кількісні та якісні. Типовим прикладом цього є звіт про рух товарів на складі,