Подібний підхід в управлінні виробничою діяльністю використовується в системах типу “якраз вчасно”, що передбачає відсутність запасів товарно-матеріальних цінностей на складах (їх постачання здійснюється безпосередньо перед використанням), напівфабрикатів у виробничих цехах, а також готової продукції, яка зразу реалізовується покупцям. Ефективність таких систем полягає у скороченні витрат, які не додають цінності продукції підприємства.

Отже, принцип “не все вимірюється грошима” – один із принципів управління господарською діяльністю. Тому ще в умовах планової економіки на вітчизняних підприємствах, крім бухгалтерського, вівся оперативно-технічний облік. Його суть зводилась до поточного спостереження і контролю за господарськими операціями, процесами (здебільшого виробничо-технічного характеру) за короткі проміжки часу (зміну, добу). Завдяки йому керівництво підприємств отримувало необхідні оперативні дані про виконання виробничої програми та замовлень, використання матеріальних та трудових ресурсів, реалізацію продукції тощо. Особливо важливою була його роль в боротьбі з простоями, а також за економію напівфабрикатів, сировини, матеріалів і комплектуючих виробів у процесі виробництва.

Таким чином, інформація оперативно-технічного обліку має важливе значення для управління підприємством. Вона не знаходить відображення в повному своєму обсязі в системі бухгалтерського обліку, але використовується внутрішньовиробничим обліком. Тому можна зробити висновок, що останній виходить за межі традиційного бухгалтерського обліку.

Дещо відмінної думки від Бородкіна О.С. дотримується Корчажнікова Л.П., яка вбачає сучасний внутрішньовиробничий облік у поєднанні традиційного бухгалтерського обліку з економічним аналізом. Вона стверджує, що продовженням стадій бухгалтерського обліку (первинного, поточного, підсумкового) є аналітична стадія, на якій за допомогою прийомів і методів економічного аналізу здійснюється інтерпретація інформації відповідно до цілей управління .

З цим теж важко погодитись, оскільки в системі існуючого бухгалтерського (фінансового) обліку фіксуються господарські факти, які вже відбулись, їх не можна змінити. І наскільки деталізованою ця інформація не була б, такий підхід не дозволяє передбачити і запобігти неефективному використанню ресурсів. Основні критерії якості інформації, необхідної для управління – її оперативність та релевантність. І хоча з допомогою фінансової звітності, яка складається, виходячи з даних бухгалтерського обліку, можна проаналізувати результати минулих подій і підготувати інформацію для прийняття майбутніх рішень, дані існуючої системи бухгалтерського обліку гублять свою цінність для прийняття оперативних управлінських рішень.

Так, наприклад, орієнтуючись на конкретного споживача, підприємство може встановлювати для нього цільову ціну на свою продукцію. При цьому зниження планової собівартості продукції до цільової досягається через підвищення ефективності виробничого процесу та надання права керівникам виробничих підрозділів самостійно приймати оперативні рішення, які забезпечать раціональне використання наявних ресурсів та скорочення обсягу виробничих витрат.

Отже, фіксуючи витрати, з ціллю управління необхідно одночасно здійснювати контроль за їх відхиленням від встановлених планів, норм та нормативів, аналізувати причини відхилень та приймати оперативні рішення. Таким чином, аналіз супроводжує усі стадії їх обліку – первинний, поточний, підсумковий (узагальнюючий). Тому в перекладній літературі більшість спеціалістів справедливо вважають, що внутрішньовиробничий облік є самостійним видом, без якого не може обійтись підприємство, оскільки він обслуговує менеджерів (керівників) всередині організації, видаючи їм інформацію для прийняття рішень, планування, контролю і регулювання прямих виробничих витрат (собівартості продукції) .

Якщо внутрішньовиробничий облік розглядати як систему інформаційного забезпечення управління в цілому, то він повинен виходити за межі обліку як функції управління, оскільки для прийняття виважених рішень управлінському апарату потрібна не тільки облікова, а ще й аналітична інформація про структуру і динаміку виробничих витрат, причини та можливі наслідки їх відхилень від нормативних і планових показників для прийняття оперативних рішень та розроблення варіантів альтернативних дій – для планування господарської діяльності. Отже, оскільки до показників управлінського обліку відносяться аналітичні, планові (бюджетні) та нормативні (див. підрозділ 3.2), які не можуть бути об’єктом бухгалтерського обліку, то інформацію управлінського обліку можна розглядати як облікову лише в тій частині, яка стосується даних про фактичний обсяг витрат.

Прихильниками третього підходу до трактування суті внутрішньовиробничого обліку є Гнилицька Л.В., Моссаковський В.Б., Нападовська Л.В., Чумаченко М.Г. та інші науковці. На їх думку, ціллю внутрішньовиробничого обліку є процес управління собівартістю, тому він використовує ті функції, які характерні для управління підприємством в цілому (включаючи планування, прогнозування, нормування).

З таким підходом не погоджується Голов С.Ф. Він стверджує, що включення до визначення внутрішньовиробничого обліку термінів “планування” і “прогнозування” не є виправданим, оскільки участь бухгалтера-аналітика у цих процесах означає не розширення функцій обліку, а залучення бухгалтера до команди, що здійснює управління . Разом з цим, в його підручнику “Управлінський облік” значну увагу приділено методиці аналізу, необхідного для прийняття рішень стосовно довгострокових інвестицій, бюджетному плануванню і контролю, стратегічному управлінському обліку

Очевидно, що виникнення дискусій серед науковців з приводу трактування терміну “управлінський облік”, в першу чергу, зумовлено традиційним підходом до поняття “облік” у вітчизняному законодавстві. Так, згідно Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, суть бухгалтерського та управлінського обліку зводиться до виявлення, вимірювання, фіксування, узагальнення, обробки, зберігання, та передачі інформації про діяльність підприємства її користувачам. Ні Законом, ні іншими нормативними документами не конкретизовано функції бухгалтерського (фінансового) та управлінського обліку, не визначено точку їх розподілу та місце в інформаційній системі підприємства.

Якщо розглядати внутрішньовиробничий облік як систему інформаційного забезпечення управління в цілому, то обмежуватись тільки обліковою, контрольною та аналітичною функціями недостатньо. Однак, в системі