Елімінування | +

Підсумковий | +

Конструктивно-варіантний | +

Інженерно-економічні розрахунки | +

Із табл. 1 видно, що погляди М. А. Вахрушиної і В. Е. Керімова щодо елементів методу внутрішньовиробничого обліку збігаються. В. М. Добровський, Л. В. Гнилицька і Р. С. Коршикова до цих елементів не відносять бухгалтерський баланс і звітність. Ф. Ф. Бутинець, Т.В. Давидюк, Н. М. Малюга, Л. В. Чижевська вважають, що елементами методу внутрішньовиробничого обліку є лише елементи бухгалтерського обліку.

Ширший спектр елементів методу внутрішньовиробничого обліку, який свого часу запропонував М. С. Пушкар, подає В. С. Лень.

Дещо дискусійним є перелік вищеназваних елементів за О. В. Лишиленком. На мій погляд, планування, нормування, контроль, аналіз не можуть бути елементами методу внутрішньовиробничого обліку, а лише його складовими. Це окремі економічні дисципліни, які мають свої методи дослідження.

Оскільки внутрішньовиробничого облік - один із видів бухгалтерського, то закономірно, що елементами його методу є документування, інвентаризація, оцінка, калькулювання, рахунки, подвійний запис і звітність (але лише внутрішня). Фінансова звітність, складання якої передбачено національними Положеннями (стандартами) 2, 3, 4, 5 і 29, - елемент методу фінансового обліку, тому що її інформація є відкритою для всіх користувачів. Балансове узагальнення здебільшого не є елементом методу внутрішньовиробничого обліку, оскільки неможливо або дуже важко це зробити на рівні структурного підрозділу, тим більше відповідальної особи. Винятком із правила можуть бути баланси дочірніх підприємств або структурних підрозділів, які не є юридичними особами при організації внутрішньовиробничого обліку на рівні материнської компанії та великих фірм. Тому твердження окремих учених-економістів, які вважають баланс елементом методу внутрішньовиробничого обліку, теж мають сенс .

З допомогою документування як елемента методу внутрішньовиробничого обліку здійснюється реєстрація господарських операцій (відпуск матеріалів на виробництво, їх списання, нарахування заробітної плати за виконання окремих видів робіт (послуг) тощо). Інвентаризація є одним із видів контролю за витрачанням матеріальних цінностей, у структурних підрозділах, її дані підтверджують повноту та достовірність облікової інформації на місцях. Оцінка майна підприємства дає змогу здійснювати їх вартісне відображення. Вибір оцінки суттєво впливає на кінцеві результати. Актуальними є розробка і використання трансфертних цін при визначенні рентабельності діяльності окремих структурних підрозділів. Калькулювання - це один з основних елементів внутрішньо-господарського обліку. Саме з його допомогою визначається собівартість окремих видів продукції (робіт, послуг). Варто зазначити, що в управлінському процесі важливу роль відіграють планові та порівняльні калькуляції, які подають стратегічну інформацію, необхідну для прийняття рішень. Якщо документування, інвентаризація, оцінка є елементами методу як фінансового, так і управлінського обліку, то калькулювання - це елемент тільки останнього.

Подвійний запис і рахунки використовуються в внутрішньовиробничому обліку для відображення його об'єктів. Окремого класу рахунків внутрішньовиробничої бухгалтерії у вітчизняному Плані немає, як наприклад, у Франції та інших країнах, або ж як це передбачалося у першому варіанті його проекту. Об'єкти даного виду обліку відображаються на окремих субрахунках і аналітичних рахунках до рахунків першого порядку. Актуальним нині є поєднання бухгалтерського і податкового обліку витрат і доходів. Це питання можна частково вирішити з допомогою використання рахунків другого і третього порядку.

Внутрішньовиробничий процес не може бути дієвим та ефективним без складання внутрішньої звітності. Саме остання повинна дати необхідну інформацію про рівень матеріальних і трудових витрат, використання засобів виробництва, кількість випущеної продукції, обсяг виконаних робіт (послуг), їх якість, своєчасність виконання тощо.

До елементів методу внутрішньовиробничого обліку належать статистичні прийоми (групування, індексний метод і ін.), математичні методи (кореляція, лінійне програмування) та прийоми економічного аналізу (порівняння, ланцюгові підстановки, абсолютні і відносні різниці тощо).

Групування, індексний метод використовуються переважно при проведенні аналізу діяльності окремих центрів відповідальності, а також при прийнятті управлінських рішень і плануванні.

Оскільки внутрішньогосподарський облік як складова управлінського передбачає не бюджетування, прогнозування чи аналіз беззбитковості, а лише аналітичний облік витрат, доходів і фінансових результатів, то елементами його методу, на наш погляд, є: документування та інвентаризація; оцінка і калькулювання; рахунки і подвійний запис; фінансова (в окремих випадках) і внутрішня звітність.

Формування структури системи обліку витрат має два аспекти: організаційний та технологічний (рис.1.1). Організаційний аспект полягає у розподілі системи на окремі частини під впливом поділу праці, спеціалізації працівників бухгалтерії, рівня їх кваліфікації тощо. Технологічний аспект передбачає розгляд системи як сукупності технологічних процесів і методів збору, оброблення та передавання інформації про витрати. Його основу становлять відповідні технологічні фази (етапи) та операції, які поділяються на три види:

- механічні (рух документів за графіками документообігу та їх зберігання);

- оброблювальні (класифікація та групування витрат, складання бухгалтерських проведень, заповнення облікових регістрів тощо);

- творчі (складання аналітичних висновків, пропозицій та інше).

Рис.1.1. Структура системи управлінського обліку витрат

Таким чином, сучасний облік витрат правомірно розглядати як інформаційну економічну систему, що має складну ієрархічну структуру і характеризується цілеспрямованістю, самоорганізацією та взаємозв’язком із зовнішнім середовищем, яке і визначає її мету. В процесі еволюції система обліку витрат ускладнюється, доповнюючись новими підсистемами (контроль, аналіз) та елементами (оцінка, бухгалтерські рахунки, подвійний запис, класифікація, калькулювання, облікові регістри та інше), набуває складнішої структури, нових властивостей і мети. При цьому ключовим параметром, що характеризує сучасну систему обліку витрат, є ступінь відкритості, який визначається її здатністю не тільки фіксувати інформацію про господарські процеси, що відбуваються на підприємстві, інтерпретувати її та надавати внутрішнім і зовнішнім користувачам, а ще й сприймати та аналізувати зовнішню інформацію, необхідну для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Використання в внутрішньовиробничого обліку елементів методу інших дисциплін свідчить про їх тісний взаємозв'язок (рис.