Рис. 2. Взаємозв'язок управлінського і внутрішньогосподарського обліку з іншими дисциплінами

Метою управлінського обліку, в тому числі внутрішньогосподарського, є допомога керівництву в прийнятті ефективних управлінських рішень. Звідси основні завдання внутрішньовиробничого обліку : своєчасне забезпечення управлінського апарату необхідною і достовірною інформацією про витрати, доходи і фінансові результати від різних видів діяльності підприємства в їх аналітичному розрізі; здійснення деталізованого аналітичного обліку витрат і калькулювання собівартості за центрами відповідальності; визначення доходів і результатів діяльності; контроль за виконанням норм, стандартів щодо витрачання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; розробка прогресивних методів розподілу окремих видів витрат; упровадження прогресивних систем обліку та управління з використанням ПЕОМ; аналіз витрат, доходів і фінансових результатів щодо відповідальних осіб; розробка прийнятних трансфертних цін; участь у підготовці проектів управлінських рішень.

Всі вищезазначені завдання, крім останніх чотирьох, є одночасно завданнями внутрішньогосподарського обліку їх виконання є можливим за умови чіткого формулювання керівництвом, належної організації праці облікових працівників та рівня їх кваліфікації.

На мій погляд, на даний час існують такі проблеми щодо управління витратами:

1) створення нової системи обліку, контролю і аналізу, зорієнтованої на задоволення потреб управління;

2) переорієнтація вітчизняної практики, враховуючи зарубіжний досвід, на вирішення задач, що стоять перед управлінням в ринкових умовах господарювання;

3) створення нових систем одержання інформації про витрати та застосування нових методів їх контролю і аналізу.

Модель інформаційної системи управління залежить від поставлених перед ним завдань, форми (централізованої чи децентралізованої) та структури організації підприємства, форми власності, повноважень та рівня відповідальності керівників різних підрозділів (секторів, ділянок тощо), від ефективності діяльності маркетингових та моніторингових структур, зовнішніх факторів, що впливають на діяльність підприємства, галузевих особливостей, рівня комп’ютеризації обліку.

Інформаційна система управління витратами повинна відповідати таким вимогам:

1) адекватність інформації потребам управління;

2) забезпечення мінімальним, але достатнім обсягом інформації для прийняття виважених управлінських рішень;

3) забезпечення оперативного реагування на відхилення;

4) достовірність даних;

5) регулярність інформації для простеження динаміки витрат;

6) багатоваріантність інформації для розгляду альтернативних рішень;

7) результативність інформації, яка полягає у співставленні результатів з понесеними витратами;

8) комплексність та наочність інформації.

Отже, сучасна система обліку витрат повинна визначатись наступними чинниками:

- об’єктивна мотивація надання внутрішнім та зовнішнім користувачам необхідної достовірної інформації про витрати підприємства;

- неперервна послідовність при веденні обліку витрат, дотримання єдиних законодавчо та методично встановлених принципів;

- цілісність інформаційної системи управління витратами та співставимість її елементів;

- запобігання заниження витрат згідно з принципом обачності;

- групування витрат за наперед визначеними класифікаційними ознаками, оптимальний вибір бази їх розподілу;

- орієнтація обліку на визначення економічної доцільності проведення господарських операцій та раціональність використання ресурсів.

Традиційний бухгалтерський облік, основною складовою якого є облік витрат, що ґрунтується переважно на використанні методологічного підходу до кількісного вивчення об’єктів дослідження, виявився неспроможним перетворитись на дієвий інструмент не тільки стратегічного, а й оперативного управління. Реформування бухгалтерського обліку відповідно до міжнародних стандартів обліку, на думку багатьох науковців та практиків, теж не стало панацеєю при вирішенні цієї проблеми, оскільки воно передбачає заміну одних “другорядних правил” іншими, що за своєю суттю не є реформою .

До того ж, важко не погодитись з думкою Яремко І.Й. про те, що МСБО, які брались за основу при розробленні національних П(С)БО, переважно описують загальні принципи та правила оцінки і подання інформації у фінансових звітах. Тому йдеться швидше про стандарти в системі звітності, аніж у сфері бухгалтерського обліку .

Через це основною вимогою до інформації бухгалтерського обліку та фінансової звітності відповідно до національних П(С)БО є її достовірність, а не оперативність і багатоваріантність, що враховує вплив не тільки внутрішніх, а й зовнішніх факторів (податкова політика, ринкова кон’юнктура, науково-технічний прогрес, розвиток економічних відносин та інформаційних технологій тощо). Доречність та об’єктивність інформації фінансового обліку та звітності теж є дещо обмеженими, оскільки обліковій політиці, яка, як правило, тривалий час залишається незмінною, по-перше, не ставиться за мету оперативно реагувати на зміни оточуючого середовища, особливо на інфляційні процеси, що відбуваються в Україні, а, по-друге, на сьогоднішній день вона орієнтується не на задоволення потреб управління, а на скорочення робіт зі складання податкової звітності, виходячи з даних бухгалтерського обліку. Так, Мних Є.В. стверджує, що “за даними соціологічної експертизи 90% ведення облікових робіт на господарюючих та не господарюючих суб’єктах налаштоване на податкове декларування та контроль” .

Тому назріла гостра необхідність у впроваджені на вітчизняних підприємствах такої облікової системи, яка б не тільки забезпечувала складання достовірної фінансової, статистичної та податкової звітності, а, в першу чергу, відповідала потребам управління.

Для цього необхідно адаптувати облікову модель до сучасного економічного середовища, розширити поле методологічних досліджень, відійти від дискримінаційних традиційних концепцій бухгалтерського обліку і створити нову систему інформаційного забезпечення управління діяльністю підприємства, центральне місце в якій посяде облік з поглибленими інформаційною, контрольною, аналітичною та прогнозною функціями. Вирішенню цього завдання сприятиме переорієнтація філософії обліку, а також застосування в його теорії та практиці інструментарію інших економічних наук – менеджменту, економічної теорії, мікроекономіки, маркетингу, статистики, кібернетики, математичного моделювання тощо.

При цьому першочергового вирішення вимагає питання співвідношення обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. Так, при централізованому управлінні економікою облік витрат та калькулювання розглядались як складові виробничого обліку. Останній формував інформацію про виробничі витрати, хід і результати процесу виробництва для здійснення контролю за дотриманням планових і нормативних показників, а також в силу своєї оперативності і аналітичності сприяв оперативному регулюванню виробничого процесу. Але завдання сучасного обліку витрат не обмежуються визначенням собівартості продукції. Основна його ціль – забезпечення