ефективного оперативного, тактичного та стратегічного управління витратами, що передбачає їх групування не тільки за калькуляційними статтями, а ще й за відношенням до виробничого процесу і обсягу продукції, за впливом прийняття управлінських рішень, можливістю контролювання, місцями виникнення, центрами відповідальності та ін. Тому взаємозв’язок між обліком витрат виробництва та калькулюванням собівартості не дає підстав розглядати їх як однорідний технологічний процес.
Такої ж думки дотримується Пушкар М.С.: “Калькуляція тісно пов’язана з обліком виробництва, що проявляється в узгодженні об’єктів обліку з об’єктами калькулювання, номенклатури статей на виробництво та статей калькуляції. Калькулювання неможливе без облікових даних, але у нього є своя мета, предмет, методи, категоріальний апарат і засоби для їх реалізації ... калькуляція є частиною більш широкого поняття “управлінський облік” . Тому справедливим є твердження про те, що облік витрат без калькулювання можливий (наприклад, фінансовий облік), а калькулювання без обліку витрат – ні.
Облік виробничих витрат виявляє і відображає всі фактичні витрати, групуючи їх за об’єктами обліку, центрами відповідальності та іншими класифікаційними ознаками. В той же час калькулювання є способом визначення собівартості продукту. Якщо облік витрат є оперативним та аналітичним, формує одиничні та синтетичні показники про фактичні витрати, згруповані для складання звітності, то в процесі калькулювання витрати групуються за статтями собівартості. При цьому, в залежності від завдань калькулювання (визначення демпінгових цін, контроль постійних витрат або рентабельності виробництва, виконання кошторисів, оптимізація асортименту продукції або послуг та інше), визначається повна або часткова собівартість (наприклад, тільки за прямими виробничими витратами).
Таким чином, якщо в системі виробничого обліку визначались обсяг та структура фактичних витрат з ціллю їх контролю та виявлення відхилень від нормативних і планових показників, калькулювалась повна собівартість продукції для аналізу виконання кошторисів, то сьогодні, коли підприємства самі встановлюють ціну на виготовлену продукцію та завойовують ринки збуту, виникла необхідність у поглибленні аналізу витрат для визначення резервів їх скорочення, впровадження нових методів управління та планування господарської діяльності.
Основним інформаційним джерелом ефективного управління підприємством є система внутрішньовиробничого обліку, методологія якого визначається стратегією менеджменту. Відповідно його складові – облік витрат (як функція управління) та калькулювання вже не слід розглядати як єдиний обліково-розрахунковий процес, оскільки вони стали відносно відокремленими напрямами обліку, їх методика визначається потребами управління.