ПРО РЕФОРМУВАННЯ Й МОДЕРНІЗАЦІЮ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ

Проаналізовано склад і стан податкової системи України, запропоновано основні напрями удосконалення та спрощення сплати податків до бюджету, забезпечення їхнього стимулю-вального впливу на підвищення ефективності виробництва й мобілізацію бюджетних доходів у необхідних для суспільства обсягах. Порушено питання щодо подальшого поліпшення роботи державної податкової служби за функціональним принципом у рамках відповідного Проекту модернізації.

The author analyzes the staff and state of the tax system in Ukraine; suggests the main directions to improve and simplify the payment of taxes to the budget; to ensure their stimulating impact on raising the efficiency of production and mobilize budgetary incomes in the volumes required for the society. Also raised is the question pertinent to further improvement of work of the state tax service by the funcprinciple within the framework of the relevant modernization Project.

Україна як незалежна держава уживає посилених заходів щодо створення міцної фінансової системи. Не завжди подібні заходи мали позитивні резуль-тати (причини тут різні), але нинішній уряд надзвичайно зацікавлений у зни-женні темпів інфляції, бездефіцитності державного бюджету, збільшенні обся-гів мобілізації податків і зборів для фінансового забезпечення вирішення соціальних завдань.

Результативність такої роботи багато в чому визначає діюча система плате-жів до державного і місцевого бюджетів. У цьому випадку йдеться насамперед про систему, яка забезпечує формування доходів бюджету і характеризується мі-німальною кількістю каналів мобілізації коштів у централізований фонд держа-ви, простотою обчислення податків, стимулювальним впливом на розвиток біз-несу і підвищенням ефективності виробництва, гармонійним поєднанням усіх її складових елементів. Навряд чи хто скаже, що зазначені риси властиві нинішнім платежам до бюджету. Просте порівняння з радянським періодом показує, що стан цього питання істотно погіршився, а отже, за наявності зацікавленості, існує значний потенціал для забезпечення прогресу.

Сучасна податкова система України — це:

а) 10 податків і 32 обов'язкових платежі з різним числом платників податків, регулярністю та періодичністю сплати і звітності, що передбачені Законом України від 13 березня 1992 року №2І99-ХІІ "Про систему оподатковування". Усього ж Дер-жавною податковою адміністрацією України адмініструються понад 80 податків, зборів та обов'язкових платежів. Просте механічне скорочення кількості подат-ків не дає підстав говорити про розв'язання проблеми;

б) чотири податкових платежі, що забезпечують формування 75,5 % усіх доходів зведеного бюджету (78,0 млрд грн) за підсумками 2005 року, у тому чис-лі податок на прибуток підприємств — 30,1 % (23,5 млрд грн), податок з дохо-дів фізичних осіб — 22,2 % (17,3 млрд грн), податок на додаткову вартість — 13,8 % (10,8 млрд грн) та акцизний збір із вироблених в Україні товарів — 9,4 % (7,3 млрд грн);

в) відсутність системного підходу в багатьох питаннях виконання дохідної частини бюджету як на державному, так і місцевому рівнях. Розглядаючи подат-ки тільки з точки зору виконання ними фіскальної функції, навіть при такому невеликому їхньому кількісному наборі, не можна говорити про систему: пода-ток на додану вартість впливає на адміністрування і процес формування доходів бюджету. Завдяки зусиллям працівників державної податкової служби, робота яких пов'язана з обгрунтуванням правомірності відшкодування ПДВ, цього не відбувається (лише за І квартал 2005 року було проведено 70711 зустрічних пере-вірок щодо відшкодування ПДВ).

Взагалі для української державної податкової служби характерний потяг до контрольної роботи: якщо в Росії у 2004 році кількість виїзних податкових перевірок юридичних і фізичних осіб становила 305,6 тис., то в Україні — 1106,7 тисячі (за даними за 2005 рік кількість проведених перевірок станови-ла 604,9 тисячі).

Також не вписується у систему податків, але уже за іншими критеріями, спрощене оподаткування, що підтримується багатьма бізнесменами, народними депутатами, вченими і проти якого цілком обгрунтовано виступає Міністерство фінансів України. Станом на 01.01.2006 року в Україні нараховується 1940,6 тис. фізичних осіб-підприємців і 792,2 тис. юридичних осіб, зареєстрованих як плат-ники податків. З них 131,8 тисячі суб'єктів господарської діяльності (дані на 01.10,2006 року) оформили свої відносини з бюджетом за спрощеною схемою. Водночас спрощене оподатковування широко використовується для переведен-ня у готівку і відмивання коштів, проведення інших протизаконних та фіктив-них операцій. Для фахівців це не є таємницею;

г) безліч пільг, більшість з яких каменем висять на шиї суспільства і не є ви-гідними і корисними для розвитку економіки. Загальна кількість пільг становить 387 на суму 52254,5 млн грн, у тому числі 43537,7 млн грн податку на додану вар-тість. При цьому прямі втрати бюджетів усіх рівнів сягають 8763,0 млн грн. Ста-ном на 01.10.2005 року пільгами скористалися 102232 суб'єкти господарської ді-яльності;

д) безліч податків і зборів, що не мають необхідного, соціальне затребувано-го рівня фіскального значення, витрати на адміністрування яких значні і навіть перевищують відповідні доходи. Ці платежі не формують умов для розвитку біз-несу і не створюють зацікавленості у підвищенні ефективності виробництва, впро-вадженні енергоощадних технологій, захисті та збереженні природних ресурсів.

За результатами роботи у 2005 році до таких варто віднести плату за вико-ристання інших природних ресурсів (1,2 млн грн, питома вага у доходах дер-жбюджету — 0,002 %), надходження від збору за проведення гастрольних захо-дів (1,4 млн грн, 0,002 %), відрахування від сум коштів, витрачених на рекламу тютюнових виробів і/чи алкогольних напоїв (4,2 млн грн, 0,008 %), відрахування від сум перевищення розрахункового обсягу фонду оплати праці (6,4 млн грн, 0,012 %). Не краща ситуація і з місцевими бюджетами, де питома вага збору за право проведення місцевих