Регулювальна функція податків стає зрозумілішою при роз-гляді порядку обчислення і сплати окремих податків. Найхарак-тернішим щодо цього є податок на прибуток підприємницьких структур. Регулювальні функції тут закладені в методах визна-чення валових доходів, валових витрат і прибутку.

Валові доходи є зведеним показником. Вони включають до-ходи від реалізації товарів і послуг, фінансових операцій, одер-жані рентні платежі та роялті, доходи, одержані за рахунок при-росту капіталу (від реалізації цінних паперів), інші доходи.

До валових витрат відносять заробітну плату робітників і службовців, витрати на ремонт обладнання та будівель, витрати на придбання сировини, комплектуючих деталей, електроенер-гії та ін., витрати на науково-дослідні роботи, сплачені рентні платежі та роялті, проценти за кредит, внески до різних фондів, включно з добровільними внесками, виплати до пенсійного та фонду соціального страхування, амортизаційні відрахування, інші витрати.

У багатьох країнах порядок визначення валових доходів і ва-лових витрат використовується як регулювальний фактор. Так, у США до числа валових витрат включаються спеціальні витра-ти, до яких належать суми одержаних дивідендів та інші. У Швеції з валового доходу вираховуються пенсії колишнім робіт-никам, премії страховим компаніям за пенсії робітникам під-приємства, відрахування у фонди трудящих. У більшості країн

Розділ 6 6. Реформування податкової системи в Україні

6.1. Концепція проекту Податкового кодексу України

За останні роки Державний бюджет України поповнюється за рахунок нових видів податків, зборів і платежів та неподаткових надходжень:

- плата за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин;

- рентна плата за нафту та природний газ, які видобуваються в Україні;

- надходження до інноваційного фонду;

- надходження від реалізації дорогоцінних металів та ін.

Постійні зміни та доповнення податкового законодавства України призводять до недоодержання спрогнозованих показників виробничо-господарської діяльності підприємств та її недосягнення кінцевого результату — прибутку, рентабельності, окупності капіталовкладень та ін. Це створює фактор невизначеності підприємств у податковій системі України.

Своє відображення законодавчі закріплення повинні знайти у Податковому кодексі України, який регулював би всі питання податкових відносин між державою та платником податку.

Згідно з розпорядженням Президента України "Про невідкладні заходи по прискоренню реформ та виведення економіки України з кризи" №298/97 від 18.08.97 р. та його доручення №1-14/464 від 24.07.98 p., а також дорученням Прем'єр-міністра України №18567/1 від 09.09.97 р. до кінця 1997 р. мав бути розроблений та представлений на розгляд Верховної Ради України проект Податкового кодексу України [177].

Розроблені Концепція та структура проекту Податкового кодексу України були розглянуті та в цілому узгоджені на засіданні КабінетуJi/Іішєтрів України 31.08.98 р.

Згідно з Концепцією Податкового кодексу України його положення мали бути спрямовані на необхідність створення в Україні стабільної та ясної для розуміння податкової системи з чітким визначенням

порядку стягнення податків, зборів та інших обов'язкових платежів, а також забезпечення чіткого визначення об'єктів оподаткування.

Концепцією Податкового кодексу України було визначено 23 види загальнодержавних податків, місцевих зборів та інших обов'язкових платежів замість 33, передбачених діючим законодавством України "Про систему оподаткування".

До загальнодержавних податків передбачалося включити такі податки, збори та обов'язкові платежі:

1. Податок на прибуток підприємств.

2. Податок на доходи фізичних осіб.

3. Податок на додану вартість.

4. Акцизний збір.

5. Мито.

6. Державне мито

7. Податок на майно.

8. Рентні платежі.

9. Збір за забруднення навколишнього природного середовища.

10.Збір за спеціальне використання природних ресурсів.

До складу місцевих податків і зборів передбачалося віднести:

1. Податок з реклами.

2. Комунальний податок.

3. Готельний збір.

4. Збір на паркування автотранспорту.

5. Ринковий збір.

6. Курортний збір.

7. Збір за організацію концертних заходів.

8. Збір за проїзд територією прикордонних населених пунктів автотранспорту, що прямує за кордон та з-за кордону.

9. Збір за* видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та

сфери послугг 10.Збір за надання в користування земельних ділянок для

будівництва об'єктів виробничого та невиробничого

призначення, індивідуального житла та гаражів у населених

пунктах. 11 .Збір за здійснення соціально-побутових заходів у селищах,

селах.

12.Місцеві акцизні податки.

13.Місцевий податок на прибуток.

Концепцією Податкового кодексу України передбачалося збереження діючого порядку оподаткування прибутку підприємств з уточненням окремих його норм.

Податкова політика в оподаткуванні доходів громадян спрямована на зниження рівня оподаткування доходів громадян з відносно малими доходами, на перегляд ставок оподаткування та, зокрема, відносно оподаткування громадян, які займаються підприємницькою діяльністю.——-—'

При оподаткуванні доходів фізичних осіб пропонувалося застосовувати диференціацію ставок податків залежно від розміру отримуваного доходу. Замість діючих п'яти ставок оподаткування — 10%, 15, 20, ЗО та 40% передбачалося введення трьох ставок: 10%, 20 та 30%. Гранична ставка податку передбачалася на рівні 30% (замість 40%), тобто на рівні оподаткування прибутку підприємств, з одночасним розширенням бази оподаткування та встановленням пільг на доходи фізичних осіб для всіх груп платників.

Норми діючого податку на додану вартість передбачалося зберегти у Податковому кодексі України з деякими змінами.

Проектом Податкового кодексу України передбачалося встановити оптимальні ставки акцизного збору в такому розмірі, який давав би змогу забезпечити реальні надходження до бюджету і відповідно суттєво скоротити перелік товарів (послуг), на які встановлюється акцизний податок.

Концепцією Податкового кодексу України не передбачалося внесення кардинальних змін до порядку оподаткування землі: передбачалося переглянути розмір податку за землю з метою його зменшення для виробників продукції.

Проектом Податкового кодексу України передбачалося здійснення вдосконалення оподаткування транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів.

Велика кількість місцевих податків зумовила їх зміни, а також зміни контролю, який занадто ускладнений і потребує значних витрат.

Введено нові місцеві збори, такі як збір за проведення концертної діяльності, збір за надання у використання земельних ділянок для будівництва об'єктів виробничого та невиробничого призначення, індивідуального житла та гаражів у населених пунктах, збір за проведення