Загалом можна дійти висновку, що податкова система як об'єктивна реальність формується в тісному взаємозв'язку з економічним розвитком держави і значною мірою відображає її рівень. У свою чергу, податкова система впливає на темпи й пропорції розвитку економіки, рівень соціального забезпе-чення населення.

Водночас в умовах демократії податкові системи є результа-том волевиявлення інтересів різних політичних груп, які пред-ставляють інтереси різних верств населення. З цього приводу дуже влучно висловився відомий вчений-фінансист І. Янжул,

який писав, що революції, війни, міжусобиці упродовж остан-ніх двох століть дуже часто були спричинені надмірним тягарем і нерівномірністю податків. Історія наводить багато випадків, коли під впливом недолугої податкової системи одні держави швидко приходили до занепаду своєї промисловості та політич-ної самостійності, другі — численними акцизами гальмували розвиток свого економічного життя, треті нерозсудливою полі-тикою в дусі крайнього фрітредерства або навпаки сліпого про-текціонізму руйнували туземну промислову діяльність і підрива-ли народний добробут.

Вплив суб'єктивних факторів, що виражається в компромі-сі інтересів окремих політичних груп зумовлює практичну не-можливість побудови оптимальної податкової системи. Опти-мальна податкова система, відповідно як і раціональна або ефективна є теоретичною абстракцією або орієнтиром для практичного удосконалення наявних систем.

Практика розвитку податкових систем низки країн ринко-вої економіки доводить, що в країнах з високим рівнем еконо-мічного розвитку й матеріального стану їх громадян зростання податкових вилучень до бюджету сприймається досить спокій-но. Водночас в країнах з низьким рівнем економічного розвит-ку і добробуту збільшення податкових вилучень може мати руй-нівний характер. Саме тому таким болісним є розвиток податкових систем в країнах з перехідною економікою.

Звичайно, тут необхідно враховувати і те, що в умовах де-мократії суспільна свідомість громадян наповнюється усвідом-ленням того, що вилучення у формі податків певної частини до-ходів юридичних і фізичних осіб зменшує їхні інвестиційні можливості і скорочує споживання. Водночас за допомогою по-даткових надходжень держава може позитивно впливати на структуру виробництва, сприяти його інноваційному розвиткові. .>, Із розвитком суспільства зростає усвідомлення необхідності сплати податків, підвищується податкова культура, стає можли-€ вою оцінка кожним платником міри своєї участі в оплаті за *о споживання суспільних благ. Необхідно враховувати і те, що з розвитком демократичних засад у суспільстві в коло економіч-них інтересів суспільних груп і політичних партій входить заці-: кавленість в побудові податкових систем на наукових засадах, а до влади приходять прогресивні сили, які розробляють і ухва-люють податкові закони, що дозволяють формувати ефективні 1 податкові системи.

Наукове дослідження і обґрунтування податкових систем почало здійснюватися наприкінці XIX — початку XX століть, тобто коли розвиток економіки в більшості країн Європи досяг досить високого рівня, і виникла потреба в таких наукових пра-цях. До найважливіших проблем щодо податкових систем нале-жали питання кількості податків у системі оподаткування, спів-відношення між прямими і непрямими податками, питання оптимальної податкової структури, дослідження можливості та необхідності введення тих чи інших податків тощо.

Найгострішу дискусію серед науковців викликала проблема кількості податків. Це пов'язано з тим, що тривалий час точи-лися дискусії навколо теорії єдиного податку, ідейним надхнен-ником якої був С. Вобан французький вчений і військовий ді-яч. Ідея єдиного податку бере свій початок у середньовіччі, де застосовувалась "королівська десятина". Вона й зараз має при-хильників у різних країнах світу.

Наукою досить детально обгрунтовано безперспективність цієї теорії за такими ознаками:—

єдиний податок не може відобразити всі завдання подат-кової політики в умовах ринку;—

в умовах ринку з'являються різноманітні види доходів, які не може охопити єдиний податок;—

фіскальні можливості єдиного податку дуже обмежені, оскільки для забезпечення доходів бюджету його ставка має бу-ти досить високою;—

при єдиному податку створюються сприятливі умови для ухилення від оподаткування;—

застосування різних податків з відносно невеликими ставками робить податковий тягар менш очевидним для плат-ників.

Досліджуючи проблеми єдиного податку вчені застерігали й від інших крайностей, зокрема запровадження якомога біль-шої кількості різних податків. У наукових працях багатьох вче-них обґрунтовується думка, що надмірна кількість податків ма-ло що дає бюджетові, але дуже переобтяжує населення та гальмує розвиток господарства.

На сьогодні фінансова наука й практика утвердились в думці, що найефективнішою є податкова система з невели-кою кількістю податків, але яка охоплює всі основні об'єкти оподаткування.

Іншою важливою проблемою побудови податкової системи

/** л

є проблема співвідношення прямих і непрямих податків. Про-тягом значного часу фінансова наука основну увагу приділяла прямим податкам як найдосконалішій формі мобілізації доходів у розпорядження держави. Це відповідає дійсності, оскільки об'єктом оподаткування загалом є дохід або прибуток, земля, капітал тощо. Тут розмір податку залежить від роміру доходу, може мати виважену прогресію ставки податку.

Проте прямі податки дуже чутливі щодо впливу на доходи юридичних і фізичних осіб. З огляду на це вони мають обме-ження при впровадженні в практику і в кінцевому підсумку не можуть забезпечити постійно зростаючі потреби держави в фі-нансових ресурсах. Тому на початку XX століття фіскальна практика поповнилась новими видами непрямого оподаткуван-ня. Спочатку в формі податку з обороту, а потім податку на до-дану вартість. Тут слід зазначити, що непряме оподаткування в формі акцизів існувало досить давно. Акцизи мають досить обмежене застосування, тому виникла потреба в досконаліших формах або в універсальних акцизах, якими є податок з оборо-ту та податок на додану вартість.

Упровадження в практику непрямих податків викликало нищівну критику як в наукових колах,